безсилість
ВИ́СНАЖЕННЯ (відсутність, втрата фізичних сил, здоров'я через утому, голод, хворобу тощо), ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ОСЛА́БЛЕННЯ, ОСЛА́БЛЕНІСТЬ, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ, ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЛЯ, БЕЗСИ́ЛІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, СЛА́БІСТЬ, ЗНЕМО́ГА, ЗМУ́ЧЕНІСТЬ, КВО́ЛІСТЬ, ВИ́СНАГА розм., ЗМО́РА діал.; АСТЕНІ́Я мед. (загальне виснаження організму). Рана (в Щорса) загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (П. Загребельний); Він почував якесь ослаблення від довгого і швидкого ходу (І. Франко); Відчуваючи страшну ослабленість у тілі, (Петрюк) не повернувся в кімнату (В. Бабляк); З них (листів) він немов черпає для себе нову життьову снагу в хвилини і дні розпачу та знесилення (Л. Смілянський); Якась знемога, якесь безсилля опанувало його (М. Коцюбинський); Рвався хлопець до школи, та мати, бачачи його безсильність, не хотіла його пустити (І. Франко); Смертельна слабість звалила його з ніг (З. Тулуб); В обличчі жінки якась змученість (О. Гончар); Оверко раптом відчув дивну кволість в усьому тілі (К. Гордієнко); Віталик спить після втоми та виснаги, спить у неї на колінах (О. Гончар); Важка змора склепила його повіки (В. Собко).
Значення в інших словниках
- безсилість — безси́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- безсилість — -лості, ж. 1》 Стан за знач. безсилий 1); безсилля (у 1 знач.). 2》 Абстр. ім. до безсилий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- безсилість — БЕЗСИ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Стан за знач. безси́лий 1; безсилля (у 1 знач.). Хоч вмерти вже до схід сонця, поки не прийдуть сюди люди... Щоб не дивилися на безсилість... (Г. Словник української мови у 20 томах
- безсилість — БЕЗСИ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Стан за знач. безси́лий 1; безсилля (в 1 знач.). Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, — маленькі одливи від голови і певна безсилість (Л. Укр., V, 1956, 356). 2. Абстр. ім. до безси́лий... Словник української мови в 11 томах