1. Словник синонімів української мови

берегиня

РУСА́ЛКА (казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям), БЕРЕГИ́НЯ, НІ́МФА, НАЯ́ДА, МА́ВКА поет., ЛІСНА, ЛІСНИЦЯ розм., ВІ́ЛА поет., УНДИ́НА іст.; СИРЕ́НА (у грецькій міфології — морська німфа). Русалка з води виринає, Сідає край мене вона (Леся Українка); З ликами й постатями богів спліталися гнучкі віли й берегині (П. Загребельний); Край узбережжя затоки стоїть довголиста олива, А біля неї чудова тіниста печера, священний Захисток німф чарівних, що наядами їх називають (переклад Бориса Тена); Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки (Є. Гребінка); Здавалося, ось-ось вона (вода) розступиться й з неї вийде не українська русалка, а справжня закордонна ундина (О. Полторацький); — Спершу сирен ти зустрінеш, що чаром своїм нездоланним Кожну людину чарують, яка лиш до них підпливає (переклад Бориса Тена).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. берегиня — береги́ня іменник жіночого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. берегиня — I -і, ор. -ею. Та або те, що оберігає родину, її домівку, майно тощо. Коли вірити міфології, сім’ю створила жінка, яка виконує одну з головних ролей – берегині домашнього вогнища (з журналу); Наша Берегиня невтомна, вона весь час дбала про... Літературне слововживання
  3. берегиня — -і, ж., діал. Русалка. || Охоронниця дому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. берегиня — БЕРЕГИ́НЯ, і, ж. 1. За давньослов'янськими релігійними уявленнями, мати всього живого, первісне божество – захисниця людини, богиня родючості, природи та добра; згодом уважалася охоронницею дому і родини, подружньої вірності, покровителькою рибалок. Словник української мови у 20 томах
  5. берегиня — БЕРЕГИ́НЯ, і, ж., діал. Русалка. Численні фантастичні істоти, якими східні слов’яни населяли навколишню природу, — Дів, русалки, або берегині, лісовики, водяники і т. ін., — усе це стародавні божества, які уособлювали природу (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 495). Словник української мови в 11 томах
  6. берегиня — (ст.слов. — лісний пагорб) Жіночий персонаж східнослов'янської міфології, що уособлював ліс і рослинність. У різьбленні і розписах зображався у вигляді напівриб, використовуючись як оберіг, апотропей. Архітектура і монументальне мистецтво