болісний

БО́ЛІСНИЙ (викликаний болем, болями, хворобою, пов'язаний з ними; який виражає біль), БОЛЮ́ЧИЙ, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; МУ́ЧЕНИЦЬКИЙ, СТРА́ДНИЦЬКИЙ, СТРА́ДНИЙ, СТРАЖДЕ́ННИЙ, СТРАЖДА́ЛЬНИЙ рідше, СТРАЖДА́ЛЬНИЦЬКИЙ рідше (про вираз обличчя, очі і т. ін. — який виражає страждання, перейнятий ним). Раптово спазма здушила їй горло. Болісна гримаса пробігла по обличчю (Є. Гуцало); Згадав (Преображенський) останню зустріч з "кореспондентом". І холод болючий пронизав його істоту (І. Ле); Нестямна боляча згага занімала, розходилася по всьому тілу (Панас Мирний); З таким мученицьким обличчям підводився (Довбня) зі стільця, наче сходив на голгофу (І. Кириленко); — Я чаю дуже хочу, замерз, — сказав він, намагаючись усміхнутися, але на обличчі з'явилася тільки страдницька гримаска (В. Собко); Іван глянув на неї темними, страдними очима, і в погляді його не було ніяких почуттів (В. Собко); Катя зупинилась, глянула на його посуворіле, стражденне обличчя (В. Козаченко).

БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нестерпно пекучий); ЩЕМЛИ́ВИЙ, ЩЕМКИ́Й, ЩЕМЛЯ́ЧИЙ (який завдає тривожно-солодкого болю). Болісний спогад; Болісне прозріння; Її охопила раптом болюча журба (А. Шиян); Рана палала розпеченим залізом, а важкі й пекучі думи не давали забуття (З. Тулуб); Непередбачена гризотна туга схопила його за душу (О. Копиленко); Піп помітив на Василевім обличчі не то гірке розчарування, не то болячий відчай (І. Чендей); Бжеський почервонів: навіть на самоті не міг він згадувати цього ганебного випадку без жагучого сорому (З. Тулуб). — Пор. 5. важки́й.

ВАЖКИ́Й (про почуття, переживання — значний за силою негативного прояву, який завдає душевного болю, страждань тощо), ТЯЖКИ́Й, ПРИ́КРИЙ, ГІРКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, ЛЮ́ТИЙ підсил. На його спущених віках лежала глибока, важка туга (І. Нечуй-Левицький); В пісні я буду виливати Любов і розпач мій тяжкий (М. Рильський); Болю і прикрих страждань довелось їй натерпітись досить (М. Зеров); Здавило серце почуття гірке (Леся Українка); Себе кляла (Катря), а на Юхима нічого, окрім терпкого жалю в серці (А. Головко); Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю (Леся Українка). — Пор. 2. бо́лісний, 5. си́льний.

ХВОРОБЛИ́ВИЙ (який легко піддається хворобам, часто хворіє), ХВОРОВИ́ТИЙ, БО́ЛІСНИЙ, СЛАБОВИ́ТИЙ розм., ХОРОБЛИ́ВИЙ розм., ХОРОВИ́ТИЙ діал., ХОРУВА́ТИЙ діал., БЕЗЗДОРО́ВНИЙ (БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ) діал. — Бабуся теж хотіла було їхати, та останнім часом щось вона хворобливою стала (Ю. Збанацький); Він — поет, отой карликуватий, схожий на старого хлопчика, хворовитий Касян (М. Рильський); Петер вітає мене надто засмучений і вигляд у нього болісний (П. Колесник); Зануда не любив своєї окатої, замлілої та слабовитої Сані (І. Нечуй-Левицький); Сидить, одхилившись на подушки, Люцілла, тоненьке, дуже хоровите дівча-підліток (Леся Українка); Так часто кривиться безздоровний хлопець над своїм дужим товаришем, і треба тілько дужому повернутися, щоб слабосильний знову перевернувся на покірного (Панас Мирний).