боровик

БОРОВИ́К (гриб), БІ́ЛИЙ ГРИБ, БІЛЯ́К розм. рідше. — Ви погляньте, Василю, який чудовий боровик тут примостився! Біла шапка набакир, стоїть, неначе взявшись у боки. Чудо, а не гриб (І. Цюпа).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боровик — борови́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. боровик — -а, ч. Білий гриб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боровик — БОРОВИ́К, а́, ч. Їстівний гриб із темно-коричневою товстою шапкою і білуватою товстою ніжкою; білий гриб. Як загадав боровик, На всі гриби полковник (П. Словник української мови у 20 томах
  4. боровик — Зустрічається в листяних, хвойних і мішаних лісах; утворює мікоризу з коренями дерев; найкращий з їстівних грибів. Універсальний словник-енциклопедія
  5. боровик — БОРОВИ́К, а́, ч. Білий гриб. Як загадав боровик. На всі гриби полковник (Чуб., V, 1874, 1182); Хіба ж не любий час такий На спаді літа, вже під осінь, Коли у вереску між сосен Почнуть рости боровики? (Рильський, Урожай, 1950, 137). Словник української мови в 11 томах
  6. боровик — Боровик, -ка м. 1) Житель бора. 2) раст.: а) Бѣлый грибъ, Boletus edulis. ЗЮЗО. L 114. Як загадав боровик, на всі гриби полковник. Чуб. V. 1183. б) Daphne cneorum L. ЗЮЗО. I. 121. в) Chimaphila umbellata Nutt. Анн. 95. г) Pyrola minor L. ЗЮЗО. I. 133. ум. боровичок. Словник української мови Грінченка