1. Словник синонімів української мови

брама

ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Головко); Добре бруковане шосе привело їх до залізної брами перед чистенькою, гарненькою дачею (М. Трублаїні); Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі (Т. Шевченко); Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття (П. Грабовський); Все плаче дівчина. Встала після з-під оконця, В коворот погнала І бичечків, і теличок Да все сумовала (С. Руданський); Ідуть вони в коловорот, Аж блукає гуска, Іван гуску та в торбину: Є вже і закуска... (С. Руданський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брама — бра́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. брама — Великі ворота, здебільшого при монументальних спорудах, а також переносно. Відкрилась міська брама (І.Франко); Величезна заґратована брама визначала місце в’їзду (Ю.Смолич); Вороже військо ломиться у брами. Глухі ворота (Л. Літературне слововживання
  3. брама — див. ВОРОТА. Словник синонімів Караванського
  4. брама — I -и, ж. Великі ворота, перев. при монументальних спорудах. Королівська брама. II -и, ч. Те саме, що Брахма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. брама — БРА́МА, и, ж. Великі ворота, перев. при монументальних спорудах. І плаче, плаче Ярославна В Путивлі на валу на брамі (Т. Шевченко); Довкола будови був досить обширний плац, обведений височезним парканом, з широкою брамою для в'їзду (І. Словник української мови у 20 томах
  6. брама — бра́ма 1. двері будинку (м, ср, ст): Важка брама, що виходила на Бляхарську вулицю, поволі скрипнула, а на опустілу вулицю виглянуло спочатку обличчя, а далі й ціла постать людини... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. брама — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. брама — див. ворота; перешкода Словник синонімів Вусика
  9. брама — бра́ма див. брахма Словник іншомовних слів Мельничука
  10. брама — Бра́ма, -ми, -мі; бра́ми, брам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. брама — БРА́МА, и, ж. Великі ворота, переважно при монументальних спорудах. І плаче, плаче Ярославна В Путивлі на валу на брамі (Шевч., II, 1953, 337); Довкола будови був досить обширний плац, обведений височезним парканом, з широкою брамою для в’їзду (Фр. Словник української мови в 11 томах
  12. брама — (укр.) 1. Парадні ворота, часто виконані у вигляді тріумфальних арок, що вели до монументальних будівель або комплексів. Багато оздоблені декором Б. зводилися в українській архітектурі XVII–XVIII ст. 2. Наскрізний проїзд у надворотній башті. Архітектура і монументальне мистецтво