1. Словник синонімів української мови

брезклий

ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом). А онде під тином Опухла дитина — голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне (Т. Шевченко); Дід вийняв жало і приложив свій корявий палець до пухлого тіла (Панас Мирний); У царині нагледів Чіпка низенького.. чоловіка, з круглим запухлим лицем (Панас Мирний); Світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Яновська); В ту ніч пішов старий Гайдук у дорогу босоніж: не міг взути чоботи на розпухлі ноги (А. Дімаров); Напухлі ноги від довгого ходіння; Його жовтуваті очі заіскрились, ніби промінь впав від них на сіре забрезкле обличчя (В. Земляк); Шкіра на його брезклому обличчі обвисла (Є. Гуцало); Петру.. побачив серед майдану кілька автомобілів. З першого вийшов одутлий чоловік (М. Чабанівський); Ледве, ледве Переносить (цар) ноги, Та одутий, аж посинів (Т. Шевченко); Дрібні сльози розплилися по її набрезклому лицю (Марко Черемшина); Тут його оглянув черговий лікпом чи, може, й санітар, якийсь обрезклий, злий (Ю. Збанацький); Показував (Сенько) пальцем на Гринькове підпухле лице (Лесь Мартович); Недобра посмішка викривила її припухлі губи (С. Журахович). — Пор. 1. набря́клий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брезклий — бре́зклий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. брезклий — Обрезклий, набряклий, спухлий, (- лице — ще) дутий, одутий, одутлий. Словник синонімів Караванського
  3. брезклий — А, -е. Набряклий, опухлий. Рухається, зазираючи в брезклу воду. (ВЦ:160). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. брезклий — -а, -е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). || Який має набрякле тіло чи обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. брезклий — БРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). Павлюк побачив брезкле обличчя з безкольоровою гострою борідкою (О. Копиленко); За передню парту скраю сів Кривда, пониклий, з брезклими зморшками на обличчі (Р. Словник української мови у 20 томах
  6. брезклий — див. гладкий; зіпсований Словник синонімів Вусика
  7. брезклий — Бре́зклий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. брезклий — БРЕ́ЗКЛИЙ, а, е. Набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). Павлюк побачив брезкле обличчя з безкольоровою гострою борідкою (Коп., Вибр., 1948, 15); // Який має набрякле тіло або обличчя. Він ледве встиг похмелитися і після безсонної ночі здавався брезклим і старим (Тулуб, Людолови, II, 1957, 438). Словник української мови в 11 томах
  9. брезклий — Брезклий, -а, -е 1) Обрюзгшій. 2) О деревѣ: сырой. Шух. I. 88. Словник української мови Грінченка