бренькотіти

ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка — відтворювати що-небудь на музичному інструменті — про людину; що, чого, з кого — відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ, МУЗИКУВА́ТИ без додатка (перев. для розваги); ВИКО́НУВАТИ що, з кого (певний музичний твір для слухачів); НАГРАВА́ТИ на чому, що, чого й без додатка (тихо або одноманітно, недбало); ЦИГИ́КАТИ на чому й без додатка, розм. (невміло, одноманітно); ТНУ́ТИ, ТЯ́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ЗАТИНА́ТИ розм., ШКВА́РИТИ розм., НАШКВА́РЮВАТИ розм., РІ́ЗАТИ розм., НАРІ́ЗУВАТИ (НАРІЗА́ТИ) розм. (на чому, що, чого й без додатка — перев. швидко, із запалом); БРЕ́НЬКАТИ розм., БРЕНЬКОТА́ТИ підсил. розм., БРЕНЬКОТІ́ТИ підсил. розм., БРИ́НЬКАТИ розм., БРИНЬЧА́ТИ розм. (на чому й без додатка — невміло або недбало — на струнному щипковому інструменті, на роялі тощо); ТРИНДИ́КАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. (на чому й без додатка — невміло або недбало — на щипковому інструменті); ТАРАБА́НИТИ розм., БАРАБА́НИТИ розм. (на чому й без додатка — невміло й голосно, перев. на роялі, піаніно); ТЕРЛИ́КАТИ (ТИРЛИ́КАТИ) ірон., зневажл. (на чому й без додатка — невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо); ПИЛЯ́ТИ ірон., ПІЛІ́КАТИ ірон., ТІЛІ́КАТИ ірон. (на чому й без додатка — невміло, перев. на смичковому або щипковому інструменті). Сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандурі грає-виграває (дума); Коли почав орать, так у сопілку не грать (прислів'я); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); (Острожин:) Ви певне граєте новітніх композиторів? (Леся Українка); Дуже гарно грає (стара) з Шопена (М. Коцюбинський); — Я трохи граю (І. Нечуй-Левицький); Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі (О. Стороженко); Грали (приятелі) в преферанс, часом і музичили собі (Іван Іванович непогано грав на скрипці) (М. Рильський); Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх (З. Тулуб); — Ви ж чули, як він Шопена виконував, скільки вклав душі! (О. Гончар); Онися.. награвала на гітарі якийсь романс (І. Нечуй-Левицький); Баяніст награє польки (А. Головко); Дід Корнійко цигикав та й цигикав на облізлій скрипочці, не знаючи впину, не чуючи втоми (Ю. Яновський); А в коршмі так ріжуть шпарко, на цимбалах тнуть цигани (П. Грабовський); Витинають троїсті веселої-веселої (В. Речмедін); Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (І. Котляревський); (Катерина:) А цей ваш друг добре шкварить на гітарі! (О. Корнійчук); Нашкварювати на гармоні; Парубок, зсунувши набік картуза, нарізував на гармонії гопака (Г. Коцюба); Невміло бренькала (Марія Іванівна) на гітарі (Є. Кравченко); Та на цей раз, ненароком загравши, бриньчав Мамай сумно (О. Ільченко); "Гришка триндикає..." — подумав Гандзюк. Справді, на Василевій балалайці — усі знали — грав сьогодні найменший брат його (Г. Косинка); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Л. Первомайський); (Товстоліс:) У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (І. Кочерга); Сам я трошки терликав на скрипці (М. Кропивницький); Кривобокий скрипаль щось пиляв на скрипці, а його партнер акомпанував йому на старому розбитому роялі (П. Колесник); Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (О. Корнійчук); Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Г. Косинка).

ДЗЕ́НЬКАТИ (видавати короткі дзвінкі звуки при ударах, струсі; викликати такі звуки ударами по склу, металу і т. ін.), ДЗВЯ́КАТИ, БРЕ́НЬКАТИ (БРИ́НЬКАТИ), ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ДЗЕНЬКОТІ́ТИ (ДЗЕНЬКОТА́ТИ) підсил., БРЕНЬКОТІ́ТИ (БРЕНЬКОТА́ТИ) підсил., ДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ (ДЗЕЛЕНЬКОТА́ТИ) підсил., ДРЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕНЬКОТІ́ТИ підсил. розм., ЦЕ́НЬКАТИ розм. — Док.: дзе́нькнути, дзвя́кнути, бре́нькнути (бри́нькнути), дзеле́нькнути, дре́нькнути, дзве́нькнути, це́нькнути. Дзенькають клепані коси (П. Воронько); Ніна.. відійшла до шафи, дзенькаючи посудом (С. Журахович); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (П. Тичина); Раптом бренькає раз і другий струна (Ю. Яновський); Коротко й тривожно дзеленькнув дзвінок (А. Дімаров); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов); По левадах бренькотіли коси (І. Франко); Двері дрижали, а вікна дзеленькотіли, неначе від бурі (Лесь Мартович); Стара шастала по хаті, стогнала, дренькала якимись посудинами (І. Франко); Десь за стіною дзвенькнув дзвінок (С. Чорнобривець); Поміж жовті смуги ліхтарень і.. шиб дзвенькотять дзвіночки (Ірина Вільде); Тінь-тінь-тінь-тінь — ценькають ножички, блискає голка (І. Франко). — Пор. бряжча́ти.