1. Словник синонімів української мови

бридити

ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ (ГРЕ́БАТИ), ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. — Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Нечуй-Левицький); — Якщо не бридитесь, Нелю, то наллю вам до моєї чарки (Ірина Вільде); — Ви гребуєте нашими харчами. Звикли до фешенебельних ресторанів (О. Копиленко); (Степанида:) Милості просимо!.. Нашим гостюванням не гребайте! (М. Старицький); Він не міг перемогти себе, щоби сісти де-небудь у тоту нечисть та нехар, котрої гидився (І. Франко); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило йому гірш усього (Н. Кобринська); Батенькового слова мені не гербувати (Словник Б. Грінченка); — Чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? (П. Чубинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бридити — бри́дити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. бридити — -джу, -диш, недок., діал. 1》 перех. Викликати в кого-небудь огиду. 2》 неперех. Бридитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бридити — БРИ́ДИТИ, джу, диш, недок., діал. 1. кого. Викликати в кого-небудь огиду. Підкупство [підкупність] бридило його гірш усього (Н. Кобринська). 2. ким, чим. Бридитися. Бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  4. бридити — див. гидувати Словник синонімів Вусика
  5. бридити — БРИ́ДИТИ, джу, диш, недок., діал. 1. перех. Викликати в кого-небудь огиду. Підкупство бридило його гірш усього (Кобр., Вибр., 1954, 36). 2. неперех. Бридитися. Чого ти став такий вередливий? Усім бридиш (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. бридити — Бридити, -джу, -диш гл. 1) Внушать отвращеніе, отвращать. 2) = бридитися. Чого ти став такий вередливий? усім бридиш. Подольск. г. Чи ти бридиш, куме? МВ. (КС. 1902. X. 145). Словник української мови Грінченка