1. Словник синонімів української мови

булькнути

БУ́ЛЬКАТИ (про рідину — утворювати короткі й часті звуки під час переливання, кипіння; видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини), БУЛЬКОТА́ТИ (БУЛЬКОТІ́ТИ) підсил. розм.; КЛЕКОТА́ТИ (КЛЕКОТІ́ТИ) підсил. (глухо булькати). — Док.: бу́лькнути. Було лише чути, як булькає, сичить і ніби плямкає губами вода (О. Донченко); Десь в глибинах землі, наче в череві великої тварини, щось важко сопло, булькало (П. Колесник); — А підо мною немов щось живе в землі рушається, булькоче, клекоче, здається: ось-ось бухне і заллє мене (І. Франко); Розмова йшла грецька. Голоси товсті, низькі неначе булькотали та клекотали, як вода кипить та вбивається в ключі в здоровому казані (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. булькнути — бу́лькнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. булькнути — -не, док. 1》 Однокр. до булькати. 2》 розм. Упасти з бульканням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. булькнути — БУ́ЛЬКНУТИ, не, док. 1. Однокр. до бу́лькати. Ломачевський кинув жабу в воду; жаба булькнула й сховалась (І. Нечуй-Левицький); Дмитро простягнув чашечку під кран, крутнув. Кран безвольно булькнув (А. Крижанівський). 2. розм. Упасти з бульканням. Словник української мови у 20 томах
  4. булькнути — див. падати Словник синонімів Вусика
  5. булькнути — БУ́ЛЬКНУТИ, не, док. 1. Однокр. до бу́лькати. Ломачевський кинув жабу в воду; жаба булькнула й сховалась (Н.-Лев., III, 1956, 128). 2. розм. Упасти з бульканням. Зірвавшись з-під ноги, покотився вниз і дзвінко булькнув у річку камінець (Коз., Вісімсот.., 1953, 57). Словник української мови в 11 томах
  6. булькнути — Булькнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ булькати. Тільки булькнув пан у воду та бульбашки позскакували наверх води. Чуб. II. 566. Словник української мови Грінченка