більш

БІ́ЛЬШЕ (як вищий ступінь порівняння до присл. багато — у сполуч. з дієсл.), БІЛЬШ рідше, ДУ́ЖЧЕ, СИЛЬНІ́ШЕ, ГІ́РШЕ (ГІРШ) розм. Половина солдатів відморозила носи, вуха й щоки, але значно більше постраждали у всіх ноги: на них відкрилися гнійні рани (З. Тулуб); — Відступись! — похмурніє ще більш Прокіп (Григорій Тютюнник); Він ще дужче згорбився, постарів, на обличчі став чорний (С. Чорнобривець); У голові їй полум'яніло, наче там усе сильніше й сильніше розгоралося багаття, обпалюючи мозок (Є. Гуцало); Бачить (панночка), що корюся, та ще гірш мене зневажає (Марко Вовчок). — Пор. 1. найбі́льше.

БІ́ЛЬШЕ (ужив. у складі конструкцій зі значенням порівняння, зіставлення, протиставлення і т. ін.), БІЛЬШ рідше, ШВИ́ДШЕ, СКОРІ́ШЕ (СКОРІШ рідше), ТОЧНІ́ШЕ (при уточненні сказаного вище, порівнюючи з ним). Має пристрасть він до книжок рідкісних, звідкись чудом добутих, за це дружина його називає вдома чорнокнижником, звісно, більше жартома (О. Гончар); Комірець в солдатському кожушку настільки вузенький, що має швидше символічне значення (І. Багмут); Одержане завдання не було для нього тягарем, воно скоріше було йому благословенням і перепусткою в царину бажаних подвигів (О. Гончар); Шукаючи очима, де б сісти, він тихо поніс свою загорнену у білий підрясник, скоріш жіночу, ніж чоловічу, постать до садової лавки (М. Коцюбинський).

БІ́ЛЬШЕ (ужив. у заперечних конструкціях зі значенням закінчення, припинення певної дії, відсутності або неможливості її в майбутньому), БІЛЬШ рідше, УЖЕ́ (ВЖЕ), ДА́ЛІ, ВІДНИ́НІ (підкреслюється ознака неможливості дії в майбутньому); ДО́ВШЕ (при дієсловах зі значенням тривалої дії). — Ви нічого не бачили? Коли не бачили, то я таке вчиню, що ви і справді вже більше й не бачитимете нічого (І. Нечуй-Левицький); — Браття моє миле! — рече тоді полковник Шрам. — Тяжко моєму серцю! Не здолаю більш од вас таїтись! (П. Куліш); Однак запізнілого скрику того ніхто з них уже не чув, бо автобус рвонувся вперед, і все заглушила музика, яку водій увімкнув на повну силу (О. Гончар); Село не буде терпіти далі пакості!.. (М. Коцюбинський); — Нехай же знов моя коса чорніє, мов жалоба! Я сеї барви не зміню віднині вже до гроба (Леся Українка); "Покину матір! Довше не видержу", — думала Маруся (І. Нечуй-Левицький). — Пор. нада́лі.

ПЕРЕВА́ЖНО (у більшій частині), ГОЛОВНИ́М ЧИ́НОМ, ГО́ЛОВНО, В ОСНОВНО́МУ, ЗДЕБІ́ЛЬШОГО, БІ́ЛЬШЕ (БІЛЬШ) розм., ЗДЕБІ́ЛЬШЕ (ЗДЕБІ́ЛЬШ) (ЗДЕБІ́ЛЬША) рідше. В одному місці зібралась юрба, переважно жінки (М. Коцюбинський); Населення Запорізької Січі.. складалося головним чином з українських козаків (М. Рильський); З'їхалось багато гостей, головно родичів молодої і молодого (В. Гжицький); — Хай молоді скажуть. Бо ж вони, в основному, воюють (О. Довженко); Рельєф України здебільшого рівнинний (І. Цюпа); В лимані ловилась риба більше дністрова (І. Нечуй-Левицький); Мені зима було теж так розстроїла здоров'я, що я вже й по світі не могла ходити, а все більш лежала (Леся Українка); Здебільше розгублено металися (пасажири) по перону (О. Досвітній); Дворик.. засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Леся Українка).