важезний

ВАЖЕ́ЗНИЙ розм. (дуже важкий), ВАЖЕЛЕ́ЗНИЙ розм., ВАЖЕ́ННИЙ розм., ВАЖКЕ́ННИЙ розм., ВАЖУ́ЧИЙ розм., ТЯЖЕ́ЗНИЙ розм., ТЯЖЕ́ННИЙ розм., ПУДО́ВИЙ розм., СТОПУДО́ВИЙ підсил. розм. Хома.. пиряв.. важезні ящики до розпечених мінометів (О. Гончар); Здавалось, полем.. пройшли важелезні танки (І. Цюпа); Налипала (багнюка) на чоботи і перетворювала їх на важенні гирі (З. Тулуб); Як він довіз у село оте важкенне ядро — не зрозуміло (Т. Масенко); Той коваль.. Важучим молотом.. Такого ж молота зробив (А. Малишко); Під скали тяжезної гранітом Нора холодна б'є (І. Франко); Тяженним молотом Ти кував.. мечі нержавіючі (Д. Павличко); По сій мові замки пудові у дверей забряжчали (П. Куліш); Стопудові каменюки серед поля.. лежать (М. Драй-Хмара). — Пор. 1. важки́й.

ВАЖКИ́Й (який має велику вагу, значний вагою), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ, ВАЖКЕ́НЬКИЙ розм., ВАЖЕ́НЬКИЙ розм., ТЯЖЕ́НЬКИЙ розм. (досить значної ваги); ЗАВАЖКИ́Й, НЕПОСИ́ЛЬНИЙ, НЕПІДСИ́ЛЬНИЙ, НАДСИ́ЛЬНИЙ (який має надто велику вагу для того, хто його підіймає). Надсаджуючись, тягала з колодязя важкі відра води (З. Тулуб); Хоробрі воїни з тяжкими шаблями.. пустилися дратися по горі (Панас Мирний); Лежав там камінь нелегкий (П. Грабовський); Ті ворини були важкуваті (Ю. Мокрієв); Спробував підняти (ящик) — важкенький (С. Олійник); Заховайтеся (думи) в тумані,.. Щоб неначе хрест тяженький Вас не двигав я з собою! (І. Франко); Як же вона.. донесла цю, заважку для неї, торбину на своїх згорблених старечих плечах? (Ю. Збанацький); Клавдія Григорівна зіщулилася, наче на її плечі навалили непосильний тягар (П. Кочура); Тихо кректав (малий), вовтузячись із непідсильним йому камінням (І. Ле); Надія.. засмикалась на гарбі з надсильним для неї снопом (В. Логвиненко). — Пор. важе́зний.