вбожіти

БІДНІ́ТИ (ставати бідним, біднішим), УБО́ЖІТИ (ВБО́ЖІТИ) підсил., ОСКУДІВА́ТИ книжн. рідко; БІДНІ́ШАТИ (ставати біднішим); УБО́ЖІШАТИ (ВБО́ЖІШАТИ) (ставати убогішим). — Док: збідні́ти, обідні́ти, побідні́ти рідко, зубо́жіти, оскуді́ти, озлидні́ти підсил.; побідні́шати. — Тепер скрізь, чоловіче, сутуж на копійку: бідніє і земля, і панство, і мужики! Така, видать, планета настала (М. Стельмах); — А тимчасом отак воно й буде ще: одні багатітимуть, а другі убожітимуть (А. Головко); — Господь не оскудіває в своїй милості! — підводячись, гарикнув диякон і потягся до чарки (Панас Мирний); Циган ніби хто поганим зіллям напоїв: дурнішають, біднішають і стають такими злиднями, що аж дивитись гидко (Д. Ткач); Ніхто тепер не допомагав, життя важчало, двір убожішав, йшлося зовсім на зле (С. Скляренко).