вгвинчувати
ВКРУ́ЧУВАТИ (УКРУ́ЧУВАТИ) (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ). — Док.: вкрути́ти (укрути́ти), вверну́ти (уверну́ти), вверті́ти (уверті́ти), вгвинти́ти (угвинти́ти). Радист вкрутив лампочку у патрон, і вона знову яскраво спалахнула (з журналу); Потім (Тимофій) бере свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (М. Стельмах).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вгвинчувати — вгви́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вгвинчувати — (угвинчувати), -ую, -уєш, недок., вгвинтити (угвинтити), -нчу, -нтиш, док., перех. Обертаючи навколо осі, вкручувати, вставляти щось усередину чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вгвинчувати — ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВГВИНТИ́ТИ (УГВИНТИ́ТИ), нчу́, нти́ш, док., що. Обертаючи навколо осі, вкручувати, вставляти щось усередину чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- вгвинчувати — ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВГВИНТИ́ТИ (УГВИНТИ́ТИ), нчу́, нти́ш, док., перех. Обертаючи навколо осі, вкручувати, вставляти щось усередину чого-небудь. — Вгвинтити ізолятор — справа не дуже мудра (Шиян, Баланда, 1957, 217). Словник української мови в 11 томах