визволити

ВИЗВОЛЯ́ТИ (робити вільним, надавати свободу кому-, чому-небудь, позбавляючи пригноблення, безправ'я, чийогось панування), ЗВІЛЬНЯ́ТИ, РОЗКРІПА́ЧУВАТИ, РОЗКАБАЛЯ́ТИ розм., ОСЛОБОНЯ́ТИ діал. — Док.: ви́зволити, звільни́ти, розкріпа́чити, розкабали́ти, ослобони́ти. Шарпнувся крик із наболілої невільницької душі: Чом не йдете визволяти нас із тяжкої неволі? (А. Головко); (Кривоніс:) Дай Боже від шляхти народ звільнити (О. Корнійчук); Демократія розкріпачила народ. — Пор. I. 1. звільня́ти.

ВИЗВОЛЯ́ТИ (очищати захоплену ворогом територію від противника), ЗВІЛЬНЯ́ТИ, РЯТУВА́ТИ рідко; ВІДВОЙО́ВУВАТИ (воюючи). — Док.: ви́зволити, звільни́ти, відвоюва́ти. — Бийте ката, мої ви орлята,.. Україну ідіть визволяти..! (В. Сосюра); Коли ми звільним Україну, тоді до тебе я прийду (В. Сосюра); Приємно відчувати, що й ти її, цю землю, рятував (О. Гончар); У багатовіковій боротьбі народи Піренейського півострова скинули арабське ярмо й відвоювали свою землю (з підручника).

ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док.: ви́ручити, врятува́ти (урятува́ти), ви́рятувати, зарятува́ти, ви́зволити, ви́бавити, ви́плутати, ви́везти. Товариші душі в йому не чули. Коли ж лучалося яке лихо, вони завжди гуртом його виручали (Панас Мирний); В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський); (Яків:) Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує (Черевань) й визволить (П. Куліш); Запорожці.. співали про те, як вони побратима з неволі урятували (М. Нагнибіда); Розмова з папою мала вибавити Євпраксію, визволити (П. Загребельний); Не раз виплутував (прокурор) грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб); — Не раз тебе з біди вивозив (М. Стельмах).