вилитися

ВИЛИВА́ТИСЯ (текти звідки-небудь назовні), ПРОЛИВА́ТИСЯ, ВИТІКА́ТИ (струменем або краплями); ВИБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ (під час кипіння); ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм. (поступово крізь що-небудь). — Док.: ви́литися, проли́тися, ви́ллятися рідше пролля́тися рідше ви́текти, ви́бігти, збі́гти, просочи́тися, просоти́тися, просота́тися. Вода виливалась двома струмочками з куточків уст (пораненого) (В. Гжицький); Вогонь.. притух у тому місці, де пролилось вино (С. Скляренко); Поруч із пам'ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (З. Тулуб); Що з горшка вибіжить, то не позбираєш (М. Номис); В печі щось.. засичало. То збігав куліш (М. Коцюбинський); Вода невеличкими краплинами почала просочуватись крізь пісок (М. Коцюбинський).

ВИТІКА́ТИ (про рідину — рухатися, виділятися звідки-небудь струменем або краплями), ВИХО́ДИТИ, СОЧИ́ТИСЯ, ТОЧИ́ТИСЯ, ВИТО́ЧУВАТИСЯ, ВИСО́ЧУВАТИСЯ, СЛЬОЗИ́ТИ, СЛЬОЗИ́ТИСЯ, ПРОТІКА́ТИ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм. (поступово крізь що-небудь); СТІКА́ТИ (у якесь вмістилище). — Док.: ви́текти, ви́литися, ви́йти, ви́точитися, ви́сочитися, протекти́, просочи́тися, просоти́тися, просота́тися, стекти́. У воді кров витікає з розтятих вен непомітно (Ю. Смолич); Поруч із пам'ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (З. Тулуб); І витоплений із руди метал з печей виходить (Н. Забіла); З невеликого вим'я (кізки) сочилося молоко (М. Стельмах); З руки в нього точилася кров (П. Панч); Інна відчула себе так, наче вся кров раптом виточилася з її тіла (Ю. Шовкопляс); Оглянув Кметик обережно бузька, розпука тяженька огорнула його душу: ліва нога в коліні надвоє зламана, а з-під лівого крила сльозить кров (С. Ковалів); Теплий сік З дерев розчахнутих помалу Сльозивсь (М. Стельмах); Крізь стелю вода протікала (Леся Українка); Вода невеличкими краплинами почала просочуватись крізь пісок (М. Коцюбинський); Потім він.. підставляє глек, Щоб із берези в глек його стікала Вода живлюща (М. Рильський).