вимогти
ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко.. вимагав, щоб він розповів йому ще раз про батька (І. Микитенко); Остап Богучар наполегливо домагався в ад'ютанта, щоб його негайно прийняв командуючий (В. Кучер); Інтереси свободи творчості диктують художникові необхідність постійного збагачення знань (з науково-популярної літератури); Один устругнув, а з десятьох спитають.. — Не ти ж його намовляв, — заспокоїла мачуха. — Батько — герой, хай з нього питають (О. Гончар); Він (учитель) намагався, щоб йому пороблено нові парти, засклено вікна (Б. Грінченко). — Пор. 1. наполяга́ти, 1. натиска́ти.
ВИМАГА́ТИ що, чого (настирливо просити що-небудь у когось, добиватися чогось), ДОМАГА́ТИСЯ чого, ПРА́ВИТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИ що, розм., ГАРУВА́ТИ (ГЕРУВА́ТИ) (ГИРУВА́ТИ) заст., ГИ́ЛИТИ діал. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, ви́правити. Тітка почала вимагати платню за куток (О. Донченко); З усіх усюд неслися чутки, що.. не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни (А. Головко); — То ти, Василю, вже все поле зори Созоненку, а потім прав плату, — безневинно сказав Степан Кушнір (М. Стельмах); Приїхав становий.. і буде виправляти недоплат податі (І. Нечуй-Левицький).
ВИМАГА́ТИ (змушувати когось поводитися певним чином, робити саме так, як годиться), ВЕЛІ́ТИ, ЗОБОВ'Я́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПОКЛАДА́ТИ на кого, що, розм.; ШАНТАЖУВА́ТИ (вимагати за допомогою шантажу). — Док.: ви́могти, звелі́ти, зобов'яза́ти, наказа́ти, покла́ти. Він перечікував безконечний ланцюг процедур, що їх вимагали дипломатичні закони (Ю. Яновський); Він, військовий комендант, діє, як велить йому військовий статут (С. Чорнобривець); З якою охотою він.. побіг би зараз додому! Але форма суворовця зобов'язує, і хлопчик пішов звичайним кроком (І. Багмут); (Анна:) Кастильська етикета наказує звертатися до дами: "Дозвольте, пані, стати на коліна" (Леся Українка); Свята церква поклала на діда покуту: .. ходити на всі богослужби (М. Стельмах); — Нащо ви шантажуєте мене? — Оце діловий підхід до справи. Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик).
Значення в інших словниках
- вимогти — ви́могти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимогти — див. вимагати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимогти — ВИ́МОГТИ див. вимага́ти. Словник української мови у 20 томах
- вимогти — Добитися чого-небудь Словник застарілих та маловживаних слів
- вимогти — Ви́могти, див. вимага́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вимогти — ВИ́МОГТИ див. вимага́ти. Словник української мови в 11 томах
- вимогти — Ви́могти см. вимагати. Словник української мови Грінченка