випихатися

ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце); ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯ жарт.; ВИВА́ЛЮВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИСЯ розм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯ розм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯ фам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯ розм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИСУВА́ТИСЯ розм., ВИСО́ВУВАТИСЯ розм. (з-за столу, парти тощо). — Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибати розм. ви́чвалати розм. ви́чапати розм. ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась (Марійка), двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); — Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); — Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй (течії) грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися (з сіней) на подвір'я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері (лазні) й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). — Пор. 1. вибира́тися.

ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ (про людей — на конях, на якомусь транспорті); ВІДЛІТА́ТИ (про літаки та їх пасажирів); ВІДПЛИВА́ТИ (про судна та їх пасажирів); ВИРЯДЖА́ТИСЯ (про людей — відповідно приготувавшись); ПОДАВА́ТИСЯ, РУША́ТИСЯ розм., ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИМИКА́ТИСЯ розм. (про людей — пішки або на якомусь транспорті). — Док.: відпра́витися, ви́рушити, ру́шити, відбу́ти, поли́нути поет. поката́ти розм. відійти́, від'ї́хати, ви́їхати, відлеті́ти, відпливти́, відплисти́, ви́рядитися, пода́тися, ру́шитися, ви́пхатися, ви́мкнутися, уда́ритися (вда́ритися) розм. ви́мандрувати (далеко) рідше. Рано-вранці на роботу відправлявся батько мій (М. Упеник); — Сідай по вагонах, одправляємося на фронт (О. Довженко); З товарної станції щодня вирушали на захід довгі ешелони (О. Гончар); Сев, натомлений, без шапки, рушає додому пішки (Ю. Яновський); Відбути у відрядження; — Під'їду кіньми під садок пізненько, а ти вийдеш до мене.. та й полинемо далеко, далеко! (І. Нечуй-Левицький); — Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург (І. Нечуй-Левицький); Маруся забувала, що хотіла вже відходити, знов сідала на камінь, знов слухала опришка (Г. Хоткевич); Грузовики загарчали, від'їжджаючи, і все надовго затихло (В. Кучер); Він знав, що ми завтра вранці від'їздимо (О. Досвітній); Крайнюкові продали квитка на вантажно-пасажирський літак, який одлітав серед ночі (В. Кучер); Привіт кораблю, Що вниз по Дніпру одпливає на Канів! (І. Нехода); Вирядитися на ярмарок; Зважився Максим перебути на шахтах весну.., а тоді вже подаватися додому на село (Грицько Григоренко); Мені й не рушитися без білета (Н. Кобринська); Куди ж їй з таким маленьким дитяточком у дорогу випихатися (А. Шиян); Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (М. Коцюбинський); Вдарився я в Крим з чумаками (Я. Щоголів). — Пор. руша́ти.