1. Словник синонімів української мови

виректися

ЗРІКА́ТИСЯ чого (відступати від кого-, чого-небудь близького, рідного і т. ін.), ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого, ЗВЕРГА́ТИСЯ діал., ВИРІКА́ТИСЯ заст. — Док.: зректи́ся, відректи́ся, відмо́витися, зве́ргнутися, зве́ргтися, ви́ректися. Я із легенди виріс. Я гуцул. Мене топтали принци і жовніри, Та не зрікався я свого народу й віри, Стояв несхитно (Л. Забашта); Люди, що відрікаються від своєї батьківщини, відрікаються тим самим і від свого сумління (Я. Галан); Я ж бо тебе не звержуся, руський мій сардаче! (Ю. Федькович); — Посмотри лишень на чужих людей! Які у них сини: і пияки, і забіяки, а вони їх прецінь не вирікаються! (І. Франко). — Пор. 2. відступа́ти, 1. зра́джувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виректися — ви́ректися дієслово доконаного виду арх. Орфографічний словник української мови
  2. виректися — Ви́ректися. Відмовитися. Рідна мати не допустила на суді Соломона, щоби розпайкувати дитину, вона воліла виречи ся хоть і своєї дитини, абилишжила дитина (Б., 1895, 2, 2); Цілком не розумію, чому не присилаєте кінця перекладу. Вже тілько жду!... Українська літературна мова на Буковині
  3. виректися — див. вирікатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виректися — ВИ́РЕКТИСЯ див. виріка́тися. Словник української мови у 20 томах
  5. виректися — ви́ректися відмовитися, зректися (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. виректися — ВИ́РЕКТИСЯ див. виріка́тися. Словник української мови в 11 томах
  7. виректися — Вирікатися, -каюся, -єшся сов. в. виректися, -чуся, -чешся, гл. — кого. Отрекаться, отречься, отказываться, отказаться отъ кого. Ой вирікся і отець, виреклася й мати. Рудч. Чп. 180. Словник української мови Грінченка