вирости

ВІДКРИВА́ТИСЯ перев. перед ким-чим (ставати видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВСТАВА́ТИ (УСТАВА́ТИ), ВИРОСТА́ТИ, СТАВА́ТИ рідше, ВІДСЛОНЯ́ТИСЯ рідше, ВІДСЛО́НЮВАТИСЯ рідше, РОЗКРУ́ЧУВАТИСЯ розм. — Док.: відкри́тися, розкри́тися, показа́тися, появи́тися, з'яви́тися, поста́ти, вста́ти (уста́ти), ви́рости, ста́ти, відслони́тися, розкрути́тися. З ресторану відкривається чудова панорама Дніпра (І. Цюпа); Невимовної краси картини розкриваються перед льотчиками (О. Довженко); На тлі свіжого, як повесні, лісу показується біла мурована брама (М. Коцюбинський); Їхні силуети то появлялися в світлі вогнища, то знову зникали в темряві (Григорій Тютюнник); Коли його висока постать з'являлась у дверях, ..Гафійка здригалась (М. Коцюбинський); Розплющуєш очі — і весь білий світ знову постає перед тобою (Є. Гуцало); Перед ними знову вставала панорама гір (О. Гончар); Пароплав виростає перед очима (О. Донченко); Відслонюється ширший вид на глибокі яри (І. Франко); Галявина розкручувалась перед очима, як згорнене в трубку полотно (Ю. Мушкетик). — Пор. видні́тися.

ВИ́ЛЮДНІТИ (стати дорослим), ЗМУЖНІ́ТИ, ВИ́РОСТИ, РОЗВИ́НУТИСЯ.

ПОСИ́ЛЮВАТИСЯ (ставати сильнішим, інтенсивнішим у своєму вияві), ЗБІ́ЛЬШУВАТИСЯ, БІ́ЛЬШАТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИСЯ, ДУ́ЖЧАТИ, СИЛЬНІ́ШАТИ, НАРОСТА́ТИ, НАРО́ЩУВАТИСЯ рідше, РОСТИ́, ЗРОСТА́ТИ, ВИРОСТА́ТИ, РОЗРОСТА́ТИСЯ, ВА́ЖЧАТИ, РОЗШИ́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНО́СИТИСЯ, УМНОЖА́ТИСЯ, ПОДВО́ЮВАТИСЯ, ПОТРО́ЮВАТИСЯ, ПОДЕСЯТЕРЯ́ТИСЯ, ІНТЕНСИФІКУВА́ТИСЯ перев. книжн., АКТИВІЗУВА́ТИСЯ перев. книжн., ЗМАГА́ТИСЯ розм., ДУ́ЖАТИ діал.; ПОГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ЗАГО́СТРЮВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, РОЗПА́ЛЮВАТИСЯ (РОЗПАЛЯТИСЯ), РОЗЖЕ́ВРЮВАТИСЯ розм., РОЗПІКА́ТИСЯ розм. (про почуття, переживання). — Док.: поси́литися, збі́льшитися, побі́льшати, побі́льшитися, поду́жчати, посильні́шати, нарости́, зрости́, ви́рости, розрости́ся, пова́жчати, розши́ритися, здійня́тися, підійня́тися (підня́тися), піднести́ся, умно́житися, подво́їтися, потро́їтися, подесятери́тися, інтенсифікува́тися, активізува́тися, погли́битися, загостри́тися, роз'ятри́тися, розпали́тися, розже́врітися, розпекти́ся. Гуркіт посилюється. Тепер уже чути, як дирчить пилка і методично стукає впертий молоток столяра (І. Кочерга); Збільшується значення культурно-творчої праці, яка не повинна одставати від освітньої праці (В. Еллан); Йшов дощ. То більшав, то трохи втихав (С. Масляк); Обіцяла (Тетяна) вигнати Пріську з двору. Не вигнала вона та не допекла до краю тільки заради тієї прихильності панової до молодиці, що з кожним днем побільшувалася (Л. Яновська); Кулі б'ються знов і знову в груди Вові. Дужча шум (В. Сосюра); Мелодія то сильнішала, звучала на повний голос, то — нараз — стихала (М. Олійник); Напруга наростала. Жінки розгублено перешіптувались. Гнівно загули чоловіки (О. Гончар); У той час, коли підтягувалися тили і вглибині нарощувався удар, передові частини продовжували розвідку боєм (І. Цюпа); Я люблю тебе так через те, Що гидуєш ти словом мертвячим, Що в тобі самостійність росте, Що вселюдським хворієш ти плачем (переклад П. Грабовського); Народжувався біль, зростав страх до свого людського життя, фіксувалися слова ненаписаних книг (Ю. Яновський); Шум лісу виростав в незрозумілий всесвітовий хаос (Г. Хоткевич); Жаль розростається в його (Федора) душі дужче, копирсає в серці глибше (Панас Мирний); Тиша важчає. Терпнуть губи, Тиша репне навпіл ось-ось (В. Симоненко); В останні десятиліття спостережні можливості астрономії значно розширились (з журналу); Голос то згасав, то знов здіймався і міцно бринів (З. Тулуб); Всі сиділи мовчки і чули, як у всіх них підіймається гнів (М. Грушевський); Ось мигнуло щось перед очима — жовте, кругле, дрібненьке... Невже філоксера? Увага подвоюється, зіниці ширшають (М. Коцюбинський); — Ворогувати найлегше, а ви от станьте друзями, тоді й сили у вас потрояться і користі ви принесете громаді більше (Д. Бедзик); Короленко здивовано відзначив, що увага дівчини до нього подесятерилася (В. Собко); Лексикографічна діяльність (в Україні) протягом останніх десятиріч значно інтенсифікувалася (з журналу); Під час фізичної праці переважає м'язова діяльність, під час розумової — активізуються процеси мислення (з підручника); Роздразнення та несупокій між народом чимдалі змагалися (І. Франко); Потім у них почався розлад, який поглиблювався все далі й далі (Л. Дмитерко); Павло попросив ще чаю ..Гарячий, пахучий напій розійшовся по тілу, приємно зігріваючи його, але почуття голоду ще більше загострилося (В. Кучер); Апетит (Джонса) все більше й більше роз'ятрювався від запаху страв (І. Багмут); Щодень політичні пристрасті розпалювалися (В. Минко); Чи тільки справді то сніги біліють? А може, то розжеврілася туга? (Леся Українка); Сварка між вельможними панами розпікалась чимраз дужче (Я. Качура). — Пор. 2. рости́.

РОСТИ́ (про людину, тварину, рослину — збільшуватися в результаті життєвого процесу; ставати вищим, довшим тощо), ВИРОСТА́ТИ, ЗРОСТА́ТИ, ПІДРОСТА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, БІ́ЛЬШАТИ, ВИТЯГА́ТИСЯ розм., ВИТЯ́ГУВАТИСЯ розм.; ТЯГНУ́ТИСЯ, ТЯГТИ́СЯ, ПІДБИВА́ТИСЯ розм. рідко (перев. зі сл. вгору); ВИГОДО́ВУВАТИСЯ (перев. про тварину); ПІДНО́СИТИСЯ, ПІДВО́ДИТИСЯ рідко; ПРОЗЯБА́ТИ діал. (про рослину); НАДРОСТА́ТИ (трохи). — Док.: ви́рости, зрости́, підрости́, підійня́тися (підня́тися), підви́щитися, побі́льшати, підбі́льшати, ви́тягнутися, ви́тягтися, ви́гнатися, ви́бехкатися розм. підби́тися, ви́годуватися, піднести́ся, підвести́ся, надрости́. Рости великий та будь багатий (М. Номис); Рости, рости, тополенько, Все вгору та вгору! (Т. Шевченко); Що більше виростав той хлопчик, то він кращав (Марко Вовчок); Все, що не візьмеш, зростає поволі і з власних начатків (М. Зеров); А на тій ниві росте-зростає, як рута зелена, буйна пшениця (М. Коцюбинський); Туго росла дитина, а все ж підростала (М. Коцюбинський); Підіймалася в парниках розсада (О. Гончар); Діти на селі — поміч.. Піднялись трохи хлопці, — треба їх до діла призвичаїти (Панас Мирний); Більшають діти — більшають і клопоти (прислів'я); Павлик підбільшав (І. Нечуй-Левицький); За цю зиму парубок якось витягнувся (М. Стельмах); — Ти наче отой вербовий пагін, який учора застромили в чорну весняну землю, — тягнутись йому й тягнутись угору (Є. Гуцало); От уже сходи зеленіють, от підбиваються вгору, колос викидають (Б. Грінченко); Підстрижені дерева росли скрізь вподовж алей і стежок, але жодне з дерев не підносилося вище метра від землі (Ю. Смолич); Трава підводиться, п'янюча й густа (М. Терещенко); Ні виноград, ні дерево оливне там не прозябає (Лесь Мартович); Надростає трава.

РОСТИ́ (ставати старшим, дорослішим; жити певним чином у дитячі та юнацькі роки), ВИРОСТА́ТИ, ЗРОСТА́ТИ, ПІДРОСТА́ТИ, ДОРОСТА́ТИ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́рости, зрости́, підрости́, дорости́, підхопи́тися. Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає... Не зна Марко, росте собі, Росте, виростає (Т. Шевченко); Що не зробить вона,.. аби тільки дитина не росла без батька (М. Стельмах); Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та в холоді (Панас Мирний); Над рікою хатина, що зростав я в ній (В. Сосюра); Батька-матері не знаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях (Марко Вовчок); Вже й сини Шрамові підросли й допомагали батькові в походах (П. Куліш); Діти в мене вже, Богу дякувати, підхопилися (І. Франко).

РОСТИ́ (ставати вищим у культурному, моральному й т. ін. відношенні; вдосконалювати, розширювати свої знання, досвід), ЗРОСТА́ТИ, ВИРОСТА́ТИ. — Док.: зрости́, ви́рости. Тарас Шевченко ріс на благородному ґрунті народної пісні (М. Рильський); Хто чита, той і розумом зроста (М. Кропивницький); Ця енергійна, сильна дівчина якось непомітно, але впевнено виростала в керівника (Д. Ткач).