висовуватися

ВИСТУПА́ТИ (бути, знаходитися поперед чого-небудь, виділятися на якійсь поверхні), ВИДАВА́ТИСЯ, ВИПИНА́ТИСЯ, ВИСУВА́ТИСЯ, ВИСО́ВУВАТИСЯ рідше, ВИПИРА́ТИ розм., ВИПИРА́ТИСЯ розм. рідко, ВИСТАВА́ТИ діал. — Док.: ви́ступити, ви́датися, ви́пнутися, ви́сунутися, ви́перти, ви́стати. Поламані гори.. то западали, то виступали кручами над самісіньку Сулу (І. Нечуй-Левицький); Зціпила зуби, аж її щелепи видалися над повними щоками (Панас Мирний); На спині в нього випинався помітний горб (С. Чорнобривець); Один камінь висунувся з скелі.. й нахилився вниз, наче стріха (І. Нечуй-Левицький); Шинеля та чоботи збиті, руді, Наган випирав з-під поли (П. Воронько); В трьох кишенях понакладено всього стільки, що вони випиралися, як торби (І. Ле); У нього була довга шия, а гортанка виставала на ній, немов грушка (Лесь Мартович).

ВИСУВА́ТИСЯ (частково або повністю переміщатися звідки-небудь назовні), ВИСО́ВУВАТИСЯ, ВИСТАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИБИВА́ТИСЯ, ВИТИКА́ТИСЯ, ВИХИЛЯ́ТИСЯ, ВИСТРО́МЛЮВАТИСЯ, ВИСТРОМЛЯ́ТИСЯ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ. — Док.: ви́сунутися, ви́ставитися, ви́лізти, ви́битися, ви́ткнутися, ви́хилитися, ви́стромитися, ви́смикнутися. Висувається з-за коминка хтось (А. Тесленко); Татаєв висовувався з будки й напружено вдивлявся вперед (О. Донченко); З дверей виставляється голова хлопчика в пошарпаній.. шапці (Леся Українка); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Неприкрита нога Антона вибивалась з-під ковдри (М. Коцюбинський); Коли хтось витикався з німецьких окопів, його чекала метка куля дівчини (С. Скляренко); Вихилявся (Бондар) за кожним разом із крамниці й купав на сонці свою білу бороду (М. Коцюбинський); Двері трошки відхилилися і крізь їх у хату вистромилась невеличка голова (Б. Грінченко); Часами й злякана сіра миш висмикнеться зі своєї нори (І. Франко).

ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце); ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯ жарт.; ВИВА́ЛЮВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИСЯ розм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯ розм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯ фам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯ розм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИСУВА́ТИСЯ розм., ВИСО́ВУВАТИСЯ розм. (з-за столу, парти тощо). — Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибати розм. ви́чвалати розм. ви́чапати розм. ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась (Марійка), двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); — Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); — Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй (течії) грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися (з сіней) на подвір'я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері (лазні) й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). — Пор. 1. вибира́тися.