висохнути

ВИПАРО́ВУВАТИСЯ (перетворюватися в пару, переходити в газоподібний стан), ВИПАРО́ВУВАТИ, ВИСИХА́ТИ, ВИКИПА́ТИ (внаслідок кипіння). — Док.: ви́паруватися, ви́парувати, ви́сохти, ви́сохнути, ви́схнути, ви́кипіти. Ртуть випаровується навіть при кімнатній температурі (з журналу); Випаровують води (М. Зеров); Сохнуть наші яри, висихає наша вода (І. Нечуй-Левицький); Скоро в кулеметах википіла вся вода, і вони вже мали замовкнути (В. Кучер).

ВИСИХА́ТИ (перетворюючись у пару, зникати), ПРОСИХА́ТИ, СО́ХНУТИ, ОБСИХА́ТИ. — Док.: ви́сохти, ви́сохнути, ви́схнути, просо́хти, просо́хнути, обсо́хти, обсо́хнути. Поволі висихали в жінок сльози (В. Кучер); Вода не просихала, мабуть, під тоненьким пластом чорнозему була така глина, що не пропускала воду (І. Франко); Піде (дівчина) на шлях подивитись, Поплакати в лози, — Защебече соловейко, Сохнуть дрібні сльози (Т. Шевченко); На свіжому повітрі швидко обсохли її.. сльози (І. Нечуй-Левицький).

ВИСНА́ЖУВАТИСЯ (зовсім утрачати сили, ставати безсилим, змарнілим від утоми, голоду, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИСЯ, ЗНЕМАГА́ТИ, ЗНЕМАГА́ТИСЯ, ЗАМУ́ЧУВАТИСЯ, ЗМУ́ЧУВАТИСЯ, ВИСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВИМО́ТУВАТИСЯ, ХЛЯ́НУТИ, ХЛЯ́ТИ, ВИСИ́ЛЮВАТИСЯ рідше, ВИСИЛЯ́ТИСЯ рідко, ПЕРЕПАДА́ТИСЯ рідко, ЗНО́ШУВАТИСЯ рідше, СПА́ЛЮВАТИСЯ розм., РОЗША́РПУВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́снажитися, знеси́литися, знеси́літи, знемогти́, знемогти́ся, заму́читися, зму́читися, ви́мучитися, ви́сохти, ви́сохнути, ізсо́хнути, ви́мотатися, охля́нути, охля́ти, захля́нути, захля́ти, ви́робитися, ви́силитися, перепа́стися, зноси́тися, спали́тися, розша́рпатися, знебу́тися діал. Маруся виснажилась, висохла, як скіпка, одначе була проворна (І. Нечуй-Левицький); Він ішов напружено, без спочинку, часом навіть.. знесилюючись (Ю. Мушкетик); Тепер баба поблідла, як крейда, й одразу знесиліла, тільки й могла ледве чутко промовляти: — Ой лишечко! рятуйте!.. (Грицько Григоренко); Ламались, мінялись лінії фронту, знемагали в битвах бійці (Я. Баш); Так виморились (хлопці), так знемоглись, що не здужають і поворухнутись (Г. Квітка-Основ'яненко); — Треба людей підіймати. Бачиш, зовсім замучились, гаснуть (О. Гончар); (Ніна:) Ти змучилась, мамо. Іди, іди, відпочинь (Л. Дмитерко); Юнак сказав королівні: — Бачу, що ізсохну я од твоїх очей (С. Васильченко); За час переходів усі вже так вимотались, що й од вітру падали (Я. Баш); — Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю, та й хліба до нового не стане.. Треба хлять, хоч і не хочеш (І. Нечуй-Левицький); Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба (М. Коцюбинський); Як день там один на самому хлібі побуде (Давид), не захляне (А. Головко); Як, бувало, не виробиться чоловік, як не намучиться,.. а прийде в цей закуток,.. і на душу проллються тиха задума і спокій (М. Стельмах); Я подивився на його виснажене обличчя, сухі руки й запалі сухотні груди — і мені стало шкода, що він так висилюється (О. Досвітній); Ото перепалося сердешне дівча на тій роботі!.. (Олена Пчілка); Тільки Дарка одна в цьому завороженому світикові спалюється від таємного очікування (Ірина Вільде); Я з ним не нажилась, а тіки (тільки) знебулась (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. сла́бнути, стоми́тися.

СО́ХНУТИ (СХНУ́ТИ рідше) (про те, що мокре, вологе — ставати сухішим, сухим), ВИСИХА́ТИ, ПРОСИХА́ТИ, ПІДСИХА́ТИ, ПРОТРЯХА́ТИ, ТРЯХНУТИ (частково); ШЕ́РХНУТИ (звичайно на поверхні). — Док.: ви́сохнути, ви́сохти, ви́схнути рідше просо́хнути (просо́хти), підсо́хнути, протря́хнути, підше́рхнути. Дітки.. покажуть, що їх сорочечки сохнуть он отамечки на березі (Марко Вовчок); Біла фарба ще не встигла гаразд висохнути (О. Донченко); На стежках уже підсихав ґрунт (С. Чорнобривець); Перед Великоднем почало протряхати поле і забажало праці і поту (У. Самчук); Од вітру почали шерхнути губи (П. Автомонов).

ХУ́ДНУТИ (ставати худим або худішим, втрачати на вазі), СО́ХНУТИ, ВИСИХА́ТИ, МАРНІ́ТИ, МІЗЕРНІ́ТИ, ОПАДА́ТИ розм., СТУХА́ТИ жарт.; СПАДА́ТИ (перев. із сл. тіло). — Док.: сху́днути, поху́днути, похуді́ти, оху́днути рідше зсо́хнути (зсо́хти), ви́сохнути (ви́сохти), посо́хнути (посо́хти), посхну́ти, охля́нути (охля́ти), змарні́ти, помарні́ти, змізерні́ти, помізе́рніти, опа́сти, сту́хнути. Вона худла і блідла, чуючись трохи послабленою від посту при важкій праці в школі (М. Коцюбинський); За час, протягом якого я тут не був, тітка схудла, постарішала, очі їй попровалювались під лоба (Є. Гуцало); Коли надійшла осінь і зігнала його (діда) з любимих полонин, він марнів, сох, видимо, аж до відживляючої весни (І. Франко); Він боявся, що ми з Данилом так охлянемо на кислому молоці, що не зможемо тримати молотка в руках (М. Чабанівський); За ті страшні дні вона змізерніла, змарніла, постаріла; лице осунулось, і очі неначе пригасли (І. Нечуй-Левицький); — Тонна в бикові, а ти йому даєш два кілограми дерті? Травою щоб жив? .. Щоб охуд, опав? (К. Гордієнко); Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне (прислів'я); — Усе, було, тружусь, роблю — Аж з тіла спала (Л. Глібов). — Пор. 1. марні́ти.