виставитися

ВИСУВА́ТИСЯ (частково або повністю переміщатися звідки-небудь назовні), ВИСО́ВУВАТИСЯ, ВИСТАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИБИВА́ТИСЯ, ВИТИКА́ТИСЯ, ВИХИЛЯ́ТИСЯ, ВИСТРО́МЛЮВАТИСЯ, ВИСТРОМЛЯ́ТИСЯ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ. — Док.: ви́сунутися, ви́ставитися, ви́лізти, ви́битися, ви́ткнутися, ви́хилитися, ви́стромитися, ви́смикнутися. Висувається з-за коминка хтось (А. Тесленко); Татаєв висовувався з будки й напружено вдивлявся вперед (О. Донченко); З дверей виставляється голова хлопчика в пошарпаній.. шапці (Леся Українка); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Неприкрита нога Антона вибивалась з-під ковдри (М. Коцюбинський); Коли хтось витикався з німецьких окопів, його чекала метка куля дівчини (С. Скляренко); Вихилявся (Бондар) за кожним разом із крамниці й купав на сонці свою білу бороду (М. Коцюбинський); Двері трошки відхилилися і крізь їх у хату вистромилась невеличка голова (Б. Грінченко); Часами й злякана сіра миш висмикнеться зі своєї нори (І. Франко).