вистрибнути
ВИСКА́КУВАТИ (стрибати звідки-небудь кудись; стрибком вибиратися на кого-, що-небудь), ВИСТРИ́БУВАТИ, ВИПЛИ́ГУВАТИ, СКАКА́ТИ, ВИКИДА́ТИСЯ. — Док.: ви́скочити, ви́стрибнути, ви́плигнути, ско́чити, ви́кинутися, ви́приснути рідко. Вискакує з кабіни чоловік у дубленому кожусі (А. Шиян); Гервасій.. вискакує на коня і щодуху мчить до Окуня (М. Стельмах); На великий гранітний камінь.. вистрибнув Гавриш (Г. Коцюба); На шляху стояла машина, і з неї з гамором та сміхом виплигували дівчата (Григорій Тютюнник); Я скачу на коня, жену й жену без тями (І. Франко); Незабаром парашутисти почали приземлятися, а з літаків викидалися все нові й нові (Л. Смілянський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вистрибнути — ви́стрибнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вистрибнути — див. вистрибувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вистрибнути — ВИ́СТРИБНУТИ див. вистри́бувати. Словник української мови у 20 томах
- вистрибнути — ви́скочити (ви́стрибнути) як (мов, ні́би і т. ін.) Пили́п з конопе́ль, зневажл. Недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь. Фразеологічний словник української мови
- вистрибнути — Ви́стрибнути, -ну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вистрибнути — ВИ́СТРИБНУТИ див. вистри́бувати. Словник української мови в 11 томах
- вистрибнути — Ви́стрибнути, -ну, -неш гл. Выскочить, выпрыгнуть. Вона як вистрибне, та на небо, і стала зіркою. Мнж. 27. Словник української мови Грінченка