витіюватий

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо — який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙ заст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙ книжн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙ заст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); — Ніч-зоря... як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув (Боженко), не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний (лист) трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). — Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.