вихвалитися

ХВАЛИ́ТИСЯ ким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯ підсил., ХВА́СТАТИ підсил., ХВА́СТАТИСЯ підсил., СЛА́ВИТИСЯ розм., ФАНФАРО́НИТИ розм.; КОЗИРЯ́ТИ розм. (виставляти як свою перевагу). — Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихвалитися — ви́хвалитися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихвалитися — див. вихвалятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихвалитися — ВИ́ХВАЛИТИСЯ див. вихваля́тися. Словник української мови у 20 томах
  4. вихвалитися — ВИ́ХВАЛИТИСЯ див. вихваля́тися. Словник української мови в 11 томах
  5. вихвалитися — Вихвалятися, -ляюся, -єшся сов. в. вихвалитися, -люся, -лишся, гл. Хвастать, похвастать, хвалиться, похвалиться. Вихваляється вірною дружиною. Мет. 265. Словник української мови Грінченка