вишити

ВИШИВА́ТИ (нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін.), ГАПТУВА́ТИ, ВИГАПТО́ВУВАТИ, РОЗШИВА́ТИ, ШИ́ТИ, МЕРЕ́ЖАТИ, МЕРЕ́ЖИТИ, ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ, ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ (робити ажурну вишивку). — Док.: ви́шити, ви́гаптувати, розши́ти, помере́жати, ви́мережати, помере́жити, ви́мережити, змере́жати, змере́жити. — Дочко моя, сядь у вишневому садочку та вишивай рушники! (І. Нечуй-Левицький); Шевці, підобгавши ноги під себе, ледве помітні з-за купи товару, гаптували капці сріблом та золотом (М. Коцюбинський); Хустиночко мережана, Вишиваная, Вигаптую, подарую, А він мене поцілує (Т. Шевченко); На березі блакитну хустку Шовками розшива дівча (Л. Первомайський); (Принцеса:) Візьміть моє червоне покривало, не день не два його я шовком шила (Леся Українка); А я свому миленькому сорочку мережу (коломийка); Мені треба сорочку вимережити (Ганна Барвінок); Ой засвіти, місяченьку, на межу, на межу, Най я свому миленькому сорочку змережу (пісня).