вишкіритися

ВИШКІРЯ́ТИСЯ (розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби), ВИШКІ́РЮВАТИСЯ, ВИЩИРЯ́ТИСЯ, ЩИ́РИТИСЯ, ВИСКА́ЛЮВАТИСЯ, ОЩИРЯ́ТИСЯ рідше, ВИСКАЛЯ́ТИСЯ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИСЯ рідше, ОСКАЛЯ́ТИСЯ рідше, ОШКІРЯ́ТИСЯ розм., ОШКІ́РЮВАТИСЯ розм., СКА́ЛИТИСЯ розм. — Док.: ви́шкіритися, ви́щиритися, ви́скалитися, ощи́ритися, оска́литися, ошкі́ритися. Покупець погладив коняку,.. і диво — Обмінна не вишкірилась, а стиха заіржала (М. Стельмах); На лутці Гнида вищирився і Тягнирядно зареготався на всю хату (А. Головко); Ясь ще довго грав, а потім подивився і не пізнав хлопця — ніс у нього був гачкуватий, як у шуліки, а зуби щирилися (О. Іваненко); — Не питають? — вискаливсь Тронько. — Добре. А хто тобі, діду, сталь дає, яку ти катаєш? (В. Кучер); — Я хоч тому Горицвіту очі видряпаю! — ..глянула на нього Настя Денисенко і так ошкірилась, що всі повірили (М. Стельмах).

ОГРИЗА́ТИСЯ розм. (відповідати кому-небудь на запитання, зауваження, причіпки і т. ін. у різкій, грубій формі), ВИШКІРЯ́ТИСЯ розм., ВИШКІ́РЮВАТИСЯ розм., ВІДГА́ВКУВАТИСЯ розм., ВІДГРИЗА́ТИСЯ розм., ВІДГА́РКУВАТИСЯ вульг. — Док.: огризну́тися, ви́шкіритися, відга́вкатися, відгри́зтися, відгризну́тися. Потроху вона почала сваритися з Настею і, коли та радила що-небудь зробити, огризалася (О. Іваненко); Коли санітар підійшов до Альоші, щоб одвести в палату, він раптом вишкірився до лікаря: — Не піду! Там страшно... (І. Микитенко); Попрощався зі всіма (хлопець), а їй значуще й добре посміхнувся.. А ти, дівчино, жди його і... відгавкуйся од масних натяків управителя і Пігловського (М. Стельмах); Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась (прислів'я).