1. Словник синонімів української мови

виїмковий

ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст. Людину павук кусає лиш у виняткових випадках (з журналу); (Мічурін:) У мене сьогодні особливе свято (О. Довженко); Особлива ситуація. Йому (Д. І. Яворницькому) пощастило придбати різними способами.. рідкісні зразки запорозької зброї (І. Шаповал); Гостям показали справді унікальний витвір — перший глобус місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (І. Волошин); Він (лікар) почав діяти, і за годину Еріка розплющила очі. Заходи Майєра були екстраординарними, але, безперечно, дійовими (В. Собко); Понура постать стоїка-революціонера Рахметова натякає нам на щось справді оригінальне й нове, хоч, може, й нетипове, виїмкове (Леся Українка). — Пор. видатни́й, 1. незвича́йний, 3. вели́кий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виїмковий — ви́їмковий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виїмковий — Виїмко́вий. Винятковий. Що затрудняє положене місцевих підприємців, котрі лиш у виїмкових случаях можуть видержати конкуренцию з заграницею (Б., 1895, 19, 2) // порівн. пол. wyjątkowy. Українська літературна мова на Буковині
  3. виїмковий — I виїмк`овий-а, -е, заст. Те саме, що винятковий. II в`иїмковий-а, -е. Прикм. до виїмка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виїмковий — ВИЇМКО́ВИЙ, а, е, заст. Те саме, що винятко́вий. Куна сьогодні виїмковим способом .. [залишився] аж до обіду дома (І. Франко); Тільки в устах чужинця, та ще такого далекого, дикого азіата... Словник української мови у 20 томах
  5. виїмковий — виїмковий винятковий, особливий (ст): Мене прийнято, як мені здається, з якимось виїмковим респектом (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. виїмковий — Виїмко́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. виїмковий — ВИ́ЇМКОВИЙ, а, е. Прикм. до ви́їмка 1. Перехід на суцільну систему розробки пластів.. вимагав переглянути питання про розміри виїмкових ділянок (Розв. науки в УРСР.., 1957, 405). ВИЇМКО́ВИЙ, а, е, заст. Те саме, що винятко́вий. Словник української мови в 11 томах