вказівка

НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм. (настанова конкретнішого характеру); ДИРЕКТИ́ВА (настанова, вказівка, обов'язкова для виконання); ІНСТРУ́КЦІЯ, ПРИ́ПИС (керівна вказівка, правила, що встановлюють порядок, спосіб дії). Мокроступ акуратно з'являвся після роботи до Павла Остаповича, одержував від нього конкретні настанови на наступний день (М. Ю. Тарновський); Головний машиніст здав машину.. й покурював цигарку, даючи часом дрібні тільки вказівки молодому помічникові (С. Васильченко); Її Микола повинен сам усе бачити, сам усе розуміти, він не потребує указки.. (Г. Хоткевич); — Є директива..: полонених не вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест! (О. Гончар); (Цупович:) Чекаємо ваших інструкцій, сер! (Я. Галан); Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вказівка — вказі́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири вказі́вки Орфографічний словник української мови
вказівка — Переважно керівна настанова або порада. Будьте ласкаві, не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (М.Коцюбинський); – Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця (О.Гончар). Літературне слововживання
вказівка — Вказі́вка Стрілка годинника. Означене сторін сьвіта при помочи зиґарка. Кождий годинник, що дооре іде, може служити до означуваня сторін сьвіта. Українська літературна мова на Буковині
вказівка — Настанова, інструкція, директива, припис; (дружня) порада, напучення, напоумлення; (для злодія) навід; (на шляху) дороговказ, знак. Словник синонімів Караванського
вказівка — [ўказ'іўка] = указівка -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -з'іўки, -з'івок дв'і ўказ'іўкие Орфоепічний словник української мови
вказівка — (указівка), -и, ж. Керівна настанова або порада. Великий тлумачний словник сучасної мови
вказівка — ВКАЗІ́ВКА¹ (УКАЗІ́ВКА), и, ж. Керівна настанова або порада. Не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (М. Коцюбинський); Ранком його розбудила бабуся Одарка, щоб доручити йому догляд за котом і будинком. Словник української мови у 20 томах
вказівка — див. наказ Словник синонімів Вусика
вказівка — Вказі́вка, -вки; -зі́вки, -зі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вказівка — ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), и, ж. Керівна настанова або порада. Не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (Коцюб., III, 1956, 227); — Дякую за довір’я, Степане Федоровичу… А як надалі? — Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця. Він тебе знайде (Гончар, IV, 1960, 33). Словник української мови в 11 томах
вказівка — рос. указание розпорядчий документ, що видається ширшим колом осіб, аніж наказ: керівником організації, фірми, установи, його заступниками, головними спеціалістами, керівниками окремих структурних підрозділів. Eкономічна енциклопедія