влов

МИСЛИ́ВСТВО (добування диких звірів і птахів як промисел); ПОЛЮВА́ННЯ (розшуки, вистежування й переслідування диких звірів і птахів з метою вбити або спіймати їх); ЛОВЕ́ЦТВО, ЛО́ВИ, УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ЛОВИ́ТВА, УЛО́В (ВЛОВ) заст. (перев. із засобами ловіння); СТРІЛЕ́ЦТВО розм. (з рушницею). Між ними був і знайомий уже місцевий справник Семен Семенович Хрєнов, охочий до мисливства і різних напоїв (О. Довженко); (Сотник:) Сьогодні запросив я вас до себе на полювання (О. Стороженко); На ловецтві.. найкраще знався він У всій країні (М. Рильський); Старий гетьман Ксаверій кохався у ловах, держав двісті ще й п'ятдесят вловчих собак (І. Нечуй-Левицький); — Ми на влови тут ходили, — На весілля вепра вбили (Л. Первомайський); Колись побавився пан, ловлячи вовків. Занедбав тую ловитву (Марко Вовчок); Не тоді пси годувати, як на улов іти (М. Номис); Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Ю. Федькович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. влов — влов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. влов — ВЛОВ див. уло́в. Словник української мови у 20 томах