вошва

ВО́ША (комаха — зовнішній паразит людини й тварини), ВОШВА́ збірн. розм., НУ́ЖА збірн. розм., КУ́ЗЬКА збірн. розм. Дядько почав просити в Мар'яни зілля від вошей, що напали на овець (М. Стельмах); Жінка підвела дівчинку до припічка. — Сідай отут. Бо тебе, мабуть, так вошва й обліпила. Не оберемося тоді (А. Головко); (Хома:) Нужа зовсім заїла, тіло свербить, аж горить! (М. Кропивницький); — Дуже ти розумним став! — злостиво і чітко відрубав голова. — Гляди, щоб на твоєму тілі не викохувалась тюремна кузька! (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вошва — вошва́ іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. вошва — -и, ж., збірн., розм. Воші. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вошва — ВОШВА́, и́, ж., збірн., розм. Воші. З наших ніг бризкала кров на каміння; тіло поїдом вошва їла (С. Добровольський); Жінка підвела дівчинку до припічка. – Сідай отут. Бо тебе, мабуть, так вошва й обліпила (А. Головко); Я їм сорочки прала i нафтою голови мастила вiд вошви (Р. Федорів). Словник української мови у 20 томах
  4. вошва — ВОШВА́, и́, ж., збірн., розм. Воші. Жінка підвела дівчинку до припічка. — Сідай отут. Бо тебе, мабуть, так вошва й обліпила (Головко, І, 1957, 89). Словник української мови в 11 томах