вслухатися

ПРИСЛУХА́ТИСЯ (напружуючи слух, намагатися почути щось), ПРИСЛУ́ХУВАТИСЯ (ПРИСЛУХО́ВУВАТИСЯ рідше), ВСЛУХА́ТИСЯ (УСЛУХА́ТИСЯ), ВСЛУ́ХУВАТИСЯ (УСЛУ́ХУВАТИСЯ), ВСЛУХО́ВУВАТИСЯ (УСЛУХО́ВУВАТИСЯ) рідше, НАСЛУХА́ТИ (НАСЛУ́ХУВАТИ), ДОЧУВА́ТИСЯ розм., НАСЛУХА́ТИСЯ розм., ПРИСЛУХА́ТИ діал., НАДСЛУ́ХУВАТИ (НАДСЛУХА́ТИ) діал., ПРИЧУВА́ТИСЯ діал. — Док.: прислу́хатися, вслу́хатися (услу́хатися), дочу́тися. — Я тоді страшенно розлютився, — мовив Олізар, прислухаючись до того, що діялося в глибині дому чи двору (Вал. Шевчук); Він прислухувався пильно нічним шелестам (І. Франко); Сон так і липне до очей, але дівчина перемагає його, жадливо прислуховується до батькового дихання (М. Коцюбинський); Раптом чую... гукає мене сталевар. Я вслухаюся в голос... (М. Нагнибіда); Марко уважно вслухувався в зауваження колгоспників (І. Кириленко); І вдивлявся Юхим у сизі шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків (І. Ле); Буває, станеш і, ледь дихаючи, стоїш і наслухаєш, як живе ніч, як живе темрява (Є. Гуцало); Хвилинку постояли (хлопці), наслухували. Скрізь тихо, навіть собаки замовкли (Мирослав Ірчан); Ранку тратити не треба; Дочувайся: із-під неба Пісня жайворонка ллється, То привіт тобі несеться! (Я. Щоголів); Усі стихли, наслухаючись до цокання дерев'яної клямки й глухого гупання важких ніг у сінях (Д. Бедзик); Сестра Меланія никала скрізь по всіх кутках, мутилася, підбігала, приглядала, прислухала (Марко Вовчок); Він тремтів усім тілом і надслухував, запираючи в собі дух (І. Франко); Вона не раз ще підійде на пальцях до дверей і буде надслухати, притулившися вухом (Г. Хоткевич); Уночі причувається Оксана, усі добре сплять... (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПРИСЛУХА́ТИСЯ (напружуючи слух, намагатися почути щось), ПРИСЛУ́ХУВАТИСЯ (ПРИСЛУХО́ВУВАТИСЯ рідше), ВСЛУХА́ТИСЯ (УСЛУХА́ТИСЯ), ВСЛУ́ХУВАТИСЯ (УСЛУ́ХУВАТИСЯ), ВСЛУХО́ВУВАТИСЯ (УСЛУХО́ВУВАТИСЯ) рідше, НАСЛУХА́ТИ (НАСЛУ́ХУВАТИ), ДОЧУВА́ТИСЯ розм., НАСЛУХА́ТИСЯ розм., ПРИСЛУХА́ТИ діал., НАДСЛУ́ХУВАТИ (НАДСЛУХА́ТИ) діал., ПРИЧУВА́ТИСЯ діал. — Док.: прислу́хатися, вслу́хатися (услу́хатися), дочу́тися. — Я тоді страшенно розлютився, — мовив Олізар, прислухаючись до того, що діялося в глибині дому чи двору (Вал. Шевчук); Він прислухувався пильно нічним шелестам (І. Франко); Сон так і липне до очей, але дівчина перемагає його, жадливо прислуховується до батькового дихання (М. Коцюбинський); Раптом чую... гукає мене сталевар. Я вслухаюся в голос... (М. Нагнибіда); Марко уважно вслухувався в зауваження колгоспників (І. Кириленко); І вдивлявся Юхим у сизі шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків (І. Ле); Буває, станеш і, ледь дихаючи, стоїш і наслухаєш, як живе ніч, як живе темрява (Є. Гуцало); Хвилинку постояли (хлопці), наслухували. Скрізь тихо, навіть собаки замовкли (Мирослав Ірчан); Ранку тратити не треба; Дочувайся: із-під неба Пісня жайворонка ллється, То привіт тобі несеться! (Я. Щоголів); Усі стихли, наслухаючись до цокання дерев'яної клямки й глухого гупання важких ніг у сінях (Д. Бедзик); Сестра Меланія никала скрізь по всіх кутках, мутилася, підбігала, приглядала, прислухала (Марко Вовчок); Він тремтів усім тілом і надслухував, запираючи в собі дух (І. Франко); Вона не раз ще підійде на пальцях до дверей і буде надслухати, притулившися вухом (Г. Хоткевич); Уночі причувається Оксана, усі добре сплять... (Г. Квітка-Основ'яненко).