вужівка

МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТ мор. (тонкий); ВУЖІ́ВКА діал., УЖВА́ діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув'язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев'язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв'язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв'язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); — Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив'язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вужівка — Ужва́, вужі́вка: — рід вірьовки із лози, пруття [1] Словник з творів Івана Франка
  2. вужівка — вужі́вка іменник жіночого роду мотузка діал. Орфографічний словник української мови
  3. вужівка — -и, ж., діал. Мотузка з лози. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вужівка — ВУЖІ́ВКА (УЖІ́ВКА), и, ж., діал. Мотузка з лози; гужва. Микола парить березове пруття і крутить ужівки (І. Франко); * У порівн. Господиня звивалася, як вужівка, стараючися, аби все було якнайліпше, аби любі гості не взяли потім на зуб (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  5. вужівка — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  6. вужівка — ВУЖІ́ВКА, и, ж., діал. Мотузка з лози. Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Март., Тв., 1954, 294). Словник української мови в 11 томах
  7. вужівка — Вужівка, -ки ж. Родъ веревки изъ прутьевъ, лозы или дуба. Словник української мови Грінченка