відвабити
ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад М. Рильського); Що я наближусь, вона (пташка) знов пурхне, і відманила від села (Ганна Барвінок); Перепелиця-мати.. біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей (І. Багмут).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвабити — відва́бити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відвабити — -блю, -биш; мн. відваблять; док., відваблювати, -юю, -юєш. недок., перех. Ваблячи, відвертати когось від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвабити — ВІДВА́БИТИ див. відва́блювати. Словник української мови у 20 томах
- відвабити — ВІДВА́БИТИ див. відва́блювати. Словник української мови в 11 томах