відвідач

ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Все-таки це не звичайний візитер (П. Кочура); Одвідачі кидаються прощатися з в'язнями (Леся Українка); — А, добрий день, докторе! — скрикнув прихильно пан.. і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (І. Франко). — Пор. 1. гість.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відвідач — відві́дач іменник чоловічого роду, істота відвідувач рідко Орфографічний словник української мови
відвідач — <�частий> гість, бувалець, звиклий відвідувати, о. на відвідинах. Словник синонімів Караванського
відвідач — -а, ч., рідко. Те саме, що відвідувач. Великий тлумачний словник сучасної мови
відвідач — ВІДВІ́ДАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що відві́дувач. У хаті загомоніли веселіш, не так вже побагату набігає одвідачів... (Марко Вовчок); Одвідачі кидаються прощатися з в'язнями (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
відвідач — ВІДВІ́ДАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що відві́дувач. У хаті загомоніли веселіш, не так вже побагату набігає одвідачів… (Вовчок, І, 1955, 157); Одвідачі кидаються прощатися з в’язнями (Л. Укр., II, 1951, 503). Словник української мови в 11 томах
відвідач — Відвідач, -ча м. Посѣтитель. Не так вже по багато набігає одвідачів. МВ. (О. 1862. І. 84). Словник української мови Грінченка