відв'язати
ВІДВ'Я́ЗУВАТИ (розв'язуючи, відокремлювати від прив'язі що-небудь прив'язане), ВІДПИНА́ТИ, СПУСКА́ТИ, ВІДДАВА́ТИ (якір, швартові, вітрила). — Док.: відв'яза́ти, відіп'я́ти, відп'ясти́, відіпну́ти, спусти́ти, відда́ти. Наталя відв'язала човен, вивела на чисту воду (П. Кочура); Єпископи зняли з Ярослава пурпуровий хітон, відіпнули меч і підвели князя до вівтаря (П. Загребельний); З вечірньою зорею спускали з конов'язі лошат і вони з веселим заливчастим іржанням мчали до своїх маток (З. Тулуб); А кораблі все йшли і йшли, віддаючи якорі на рейді (В. Кучер).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відв'язати — відв'яза́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відв'язати — див. відв'язувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відв'язати — ВІДВ'ЯЗА́ТИ див. відв'я́зувати. Словник української мови у 20 томах
- відв'язати — Відв'язати, -ся см. відв'язувати, -ся. Словник української мови Грінченка