відгризнутися
ОГРИЗА́ТИСЯ розм. (відповідати кому-небудь на запитання, зауваження, причіпки і т. ін. у різкій, грубій формі), ВИШКІРЯ́ТИСЯ розм., ВИШКІ́РЮВАТИСЯ розм., ВІДГА́ВКУВАТИСЯ розм., ВІДГРИЗА́ТИСЯ розм., ВІДГА́РКУВАТИСЯ вульг. — Док.: огризну́тися, ви́шкіритися, відга́вкатися, відгри́зтися, відгризну́тися. Потроху вона почала сваритися з Настею і, коли та радила що-небудь зробити, огризалася (О. Іваненко); Коли санітар підійшов до Альоші, щоб одвести в палату, він раптом вишкірився до лікаря: — Не піду! Там страшно... (І. Микитенко); Попрощався зі всіма (хлопець), а їй значуще й добре посміхнувся.. А ти, дівчино, жди його і... відгавкуйся од масних натяків управителя і Пігловського (М. Стельмах); Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась (прислів'я).
Значення в інших словниках
- відгризнутися — відгризну́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- відгризнутися — -нуся, -нешся, док., розм. Однокр. до відгризатися 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгризнутися — ВІДГРИЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., перен., розм. Однокр. до відгриза́тися 3. Він встав і пацнув Дарку з розмаху по плечах. – Одчепися, холеро! – відгризнулась Дарка (Леся Українка); Жінки відгризнулись, але кватирку причинили (Ю. Словник української мови у 20 томах
- відгризнутися — ВІДГРИЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Однокр. до відгриза́тися 3. Він встав і пацнув Дарку з розмаху по плечах. — Одчепися, холеро! — відгризнулась Дарка (Л. Укр., III, 1952, 609); Жінки відгризнулись, але кватирку причинили (Смолич, Мир.., 1958, 42). Словник української мови в 11 томах