віддалитися

ВІДБИВА́ТИСЯ (іти від товариства, гурту, стада; втрачати контакт із ними), ВІДХО́ДИТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ. — Док.: відби́тися, відійти́, віддали́тися, відколо́тися. Командири зупиняли по дорогах бійців, що відбилися від своїх частин (Григорій Тютюнник); З весною дехто (з хлопців) почав одбиватися від гурту (І. Микитенко); Грицько з серця плюнув.., і геть відійшов від громади (Панас Мирний); І від своїх віддалився, більшу половину проплив, і протилежний берег мовби не ближчає (О. Гончар); Вже гурт, від якого вони відкололися, гомонів далеченько (В. Речмедін).

ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ, ВІДПЛИГА́ТИ (плигаючи); ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (котячись); ВІДСУВА́ТИСЯ (сунучись). — Док.: віддали́тися, відокре́митися, посу́нутися, від'ї́хати, відбі́гти, відлеті́ти, відплисти́, відпливти́, відплигну́ти, відкоти́тися, відсу́нутися. Коли трактори віддалялися на другий край поля, голос жайворонка прозоро бринів над головою (Ю. Яновський); Відокремившись від коша миль на двадцять, (загони) розподілялися на дрібні ланки і віялом розсипалися степом (З. Тулуб); — Ти хто такий? — запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Панас Мирний); Всі обличчя повернулись на південь, де в золотій хмарці швидко даленів, зменшувався гетьманський ридван (В. Мисик); Дядько чомусь озирнувся назад, ніби прикидаючи оком, чи далеко від'їхали від піску (О. Досвітній); Лукаш.. відбігає геть далеко від Мавки (Леся Українка); Він (метелик) крильцями тріпотить.. Все круг мене, все круг мене, Відлетить, то прилетить! (І. Франко); Човен плавно загойдався,.. відпливаючи все далі від берега (І. Цюпа); — Машина скокнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Одно колесо від неї аж геть-геть одкотилося (Панас Мирний); Кого не припікає, той не відсувається (прислів'я).

ВІДХО́ДИТИ (іти від когось, чогось), ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ рідше; ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ (далеко); ЗАДКУВА́ТИ (іти задом наперед). — Док.: відійти́, відступи́ти, відступи́тися, віддали́тися, позадкува́ти. Роман відходить від тополь (М. Стельмах); Титарівна.. То підійде до криниці, То знов одступає (Т. Шевченко); Чернець злякано відступив назад, побачивши Андрія (О. Довженко); Вони відступаються в хащі чагарника (Ю. Смолич); Василина одступилась од лежанки (О. Копиленко); Вони віддалилися від шляху і залишились удвох (О. Гончар); Бабуся позадкувала до дверей (А. Хижняк).

ПІТИ́ (залишити якесь місце, товариство тощо), ПОДА́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ВІДДАЛИ́ТИСЯ, ЗАБРА́ТИСЯ розм., РЕТИРУВА́ТИСЯ заст., жарт.; ЗНИ́КНУТИ (ЗНИ́КТИ), ЩЕ́ЗНУТИ, ВИ́СЛИЗНУТИ розм., ШУ́СНУТИ розм., ША́СНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ШМОРГНУ́ТИ (ШМОРГОНУ́ТИ) розм. (непомітно, швидко). — Недок.: іти́ (йти), подава́тися, відхо́дити, віддаля́тися, забира́тися, ретирува́тися, зника́ти, щеза́ти, вислиза́ти. Першим бажанням Черкашина було встати й піти геть (Л. Дмитерко); Я — геть подався. Шалом. Навмання. Я — геть подався, стомлений од люті (В. Стус); Люди сховалися в лісі, а коли татари відійшли, вони повернулися (збірник "Легенди та перекази"); Коли Віюк віддалився, Дід обернувся до Івана (І. Франко); Соцький наказав, щоб усі забиралися з кріпості, бо надходить вечір (А. Хижняк); (Живоглядов:) Надало мені приїхати на цю вечірку... Краще буде, коли я звідсіль ретируюсь... (Ю. Мокрієв); Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (З. Тулуб); Діти щезають за двері (Леся Українка); Казанцев.. тихо, по-котячи вислизнув з хати (І. Нечуй-Левицький); Тільки Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (М. Коцюбинський); — Де батько мій? — крикнув Ладимир, але Степан уже шаснув з лавки і чвалав через майдан (В. Дрозд); Не виглядів (сотник), хто з його хвіртки шморгнув (Г. Квітка-Основ'яненко).

СЛА́БНУТИ (ставати меншим за ступенем вияву), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ПОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, ПОСЛАБЛЯ́ТИСЯ, ОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, МЕНШАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИСЯ, ПРИМЕ́НШУВАТИСЯ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, СПАДА́ТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕСІДА́ТИСЯ (перев. про мороз, холод); УЛЯГА́ТИСЯ (ВЛЯГА́ТИСЯ) (перев. про явища природи); ЛЕ́ГШАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИСЯ, ВІДПУСКА́ТИ, ВІДЛЯГА́ТИ, УГАВА́ТИ (ВГАВА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИСЯ, ПРИТУ́ПЛЮВАТИСЯ (про біль, хворобу, неприємні відчуття тощо); РОЗРЯДЖА́ТИСЯ (про напружену ситуацію). — Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бнути, посла́бти, посла́бшати, послабі́шати, посла́битися, осла́битися, зменшитися, приме́ншитися, зни́зитися, спа́сти, поме́ншати, віддали́тися, пересі́стися, улягти́ся (влягти́ся), поле́гшати, поле́гшитися, відпусти́ти, відлягти́, попусти́ти, притупи́тися, розряди́тися. Гул від кроків слабнув (Ірина Вільде); Голос його блякне, слабне (А. Хорунжий); Діяльність "Гарту" влітку значно слабшала, бо основні кадри, особливо студенти, роз'їжджались по селах додому (з журналу); Вгорі зараз же відчули, що з окопу стрілянина зменшилась (Григорій Тютюнник); Відчутно спадала денна спека (В. Минко); "От лихо, — думає Кирило, — хоч би мороз пересідався, або що" (А. Тесленко); Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дніпрова Чайка).