відпар

ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник); Закурила земля димом та парою (І. Нечуй-Левицький); Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі (О. Досвітній); За подвір'ям легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини.. підгірського містечка (Н. Кобринська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпар — ві́дпар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відпар — Випар, опар Словник чужослів Павло Штепа
  3. відпар — -у, ч. Негуста пара; випари. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відпар — ВІ́ДПАР, у, ч. Негуста пара; випари. Сонечко підхопилось та так привітливо поглядає на сполосканий город; з землі відпар іде (А. Свидницький); Так він сидів довго, .. Словник української мови у 20 томах
  5. відпар — ВІ́ДПАР, у, ч. Негуста пара; випари. Сонечко підхопилось та так привітливо поглядає на сполосканий город; з землі відпар іде (Свидн., Люборацькі, 1955, 201); Ранньою весною земля у них пахне тільки відпаром і березовим соком, що йде від лісів (Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 31). Словник української мови в 11 томах