відпрядати

ВІДРОБЛЯ́ТИ (виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг), ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ВІДПРЯДА́ТИ заст. (віддавати борг прядінням); ВІДСА́ПУВАТИ заст. (віддавати борг сапанням); ВІДШИВА́ТИ заст. (віддавати борг шиючи). — Док.: відроби́ти, відпрацюва́ти, відпря́сти, відсапа́ти, відши́ти. На його поле вийшли люди, які були винні — хто гроші, хто борошно, а тепер відробляли (І. Муратов); (Варка:) Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив? (М. Кропивницький); Дайте на подать п'ять карбованців, а я вам, пане, з дітьми відсапаю (Словник Б. Грінченка); Сестро моя, сестро, де ти його брала? Чи ти одшивала, чи ти одпрядала? (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпрядати — відпряда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відпрядати — -аю, -аєш, недок., відпрясти, -яду, -ядеш, док., перех. Прядінням відробляти борг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпрядати — ВІДПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПРЯ́СТИ, яду́, яде́ш, док., що і без прям. дод. Прядінням відробляти борг. Сестро моя, сестро, де ти його брала? Чи ти одшивала, чи ти одпрядала? (Сл. Гр. Словник української мови у 20 томах
  4. відпрядати — ВІДПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПРЯ́СТИ, яду́, яде́ш, док., перех. Прядінням відробляти борг. — Як же мені, сестро, такій бути, Чуже діло роблячи, Чужі мотки одпрядаючи? (Чуб., V, 1874, 917); Усе людям одробляю. Чи відпрядаю вовну, чи коноплі, всячину, тільки за їжу (Барв., Опов.., 1902, 268). Словник української мови в 11 томах