відслужити

ВІДПРАВЛЯ́ТИ церк. (перев. про священика — виконувати релігійний обряд у церкві); СЛУЖИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (перев. із сл. служба, панахида тощо). — Док.: відпра́вити, відслужи́ти. Кожен має право.. безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди (Нова конституція України); Ой полетіть, гайворони, До батечка та скажіте, Щоб службу служили, Та за мою грішну душу Псалтир прочитали (Т. Шевченко); О. Нестор правив утреню дуже помалу (І. Франко).

ВІДПРАЦЮВА́ТИ (провести в праці якийсь час, закінчити працювати); ВІДРОБИ́ТИ, ВІДСЛУЖИ́ТИ (пробути якийсь час на службі); ВІДБУ́ТИ (виконати протягом якогось часу певну роботу, повинність, обов'язок); ВИ́БУТИ (прожити або перебути в роботі де-небудь певний час). — Люди відпрацювали вісім годин і — додому. А батько ще мотається (П. Автомонов); (Наташа:) Ти в школі життя по книжках вивчала, а я після десятирічки два роки токарем у РТС відробила (М. Зарудний); Був цей Лигун старший за Івана, давно вже відслужив строк в армії, але й досі парубкував (М. Чабанівський); Потім він служив у війську, відбув італійську кампанію 1859 р. (І. Франко); Як настановляли соцьких та вибрали Кирила, то він ніколи й не перемінявся. Другі аби рік вибути — зараз і одпрохуються; а він — ні (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відслужити — відслужи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відслужити — див. відслужувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відслужити — ВІДСЛУЖИ́ТИ див. відслу́жувати. Словник української мови у 20 томах
  4. відслужити — відслужи́ти слу́жбу. Стати непридатним внаслідок тривалого користування. Гальма тріснули, бо пружина вже відслужила свою службу (З газети). Фразеологічний словник української мови
  5. відслужити — ВІДСЛУЖИ́ТИ див. відслу́жувати. Словник української мови в 11 томах
  6. відслужити — Відслужити см. відслужувати. Словник української мови Грінченка