відстовбурчувати
ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм., ШПИ́ЛИТИ розм. (звич. губи). — Док.: ви́пнути, ви́п'ясти, відду́ти, відстовбу́рчити, ви́тягти, ви́тягнути, закопи́лити, відкопи́лити, відква́сити. Він страшенно гордий своїми вчинками, випинає груди, хрустить пальцями (М. Коцюбинський); Пнути живіт; Губи пан віддув, Неначе був нерад тій вісті (І. Франко); Комар смачно приплюск до теплого виска (скроні) й червонів задоволено, відстовбурчивши дві задні ноги (І. Ле); — Цип, цип, цип... — витягала губи Марія і тулила до рожевої шиї жовтий пушок (М. Коцюбинський); (Сидір Свиридович:) Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки було спідню губу копилить (І. Нечуй-Левицький); Дівчина одразу поважніє, закопилює губки (В. Кучер); Люба кумедно відкопилила губи (М. Стельмах); Спустив носа, як індик, губу відквасив.. та й сидить (А. Свидницький).
Значення в інших словниках
- відстовбурчувати — відстовбу́рчувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- відстовбурчувати — і рідко відстобурчувати, -ую, -уєш, недок., відстовбурчити і рідко відстобурчити, -чу, -чиш, док., перех. Висувати, випинати що-небудь наперед, убік або назад. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відстовбурчувати — ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, рідко ВІДСТОБУ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТОВБУ́РЧИТИ, рідко ВІДСТОБУ́РЧИТИ, чу, чиш, док., що. Висувати, випинати якусь частину тіла (ногу, губи і т. ін.) наперед, убік або назад. Словник української мови у 20 томах
- відстовбурчувати — див. настовбурчувати Словник синонімів Вусика
- відстовбурчувати — ВІДСТОВБУРЧУВАТИ і рідко ВІДСТОБУРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТОВБУРЧИТИ і рідко ВІДСТОБУРЧИТИ, чу, чиїй, док., перех. Висувати, випинати що-небудь наперед, убік або назад. Словник української мови в 11 томах