відтісняти
ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИ розм., ВІДПЕ́РТИ розм. — Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти. Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей (Ірина Вільде); Рота легко відтиснула передові частини ворога (Я. Качура); Ярослав із дружиною ходив на чудь і на мерю, відтісняв їх з ліпших земель (П. Загребельний); Салоган відтирає конем Юрія Морозенка, впритул під'їжджає до жінки (М. Стельмах); Смерти не одперти (прислів'я). — Пор. 2. відбива́ти.
ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИ розм., ВІДТІСНЯ́ТИ рідко. — Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти. Сім днів вони не їли й відбивають атаки люті ворогів (В. Сосюра); Шоста армія, відкинувши ворога, підійшла до Перекопу (Ю. Яновський); Рота легко відтиснула передові частини противника (Я. Качура); — Як же її (татарву) геть уже відперли на низ,.. — живуть собі наші козаки та наживаються (Панас Мирний).
ТІСНИ́ТИ кого, що і без додатка (примушувати відходити, відступати тощо), ВІДТІСНЯ́ТИ, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАСІДА́ТИ на кого-що і без додатка, НАЛЯГА́ТИ на кого-що і без додатка, ГЛОТИ́ТИ діал.; ПОТИ́СКУВАТИ (ПОТИСКА́ТИ) розм., НАПИРА́ТИ на кого-що, розм., ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) розм. (на ворога, супротивника). — Док.: потісни́ти, відтісни́ти, нати́снути, насі́сти, налягти́, поти́снути, напе́рти, прити́снути. Яничари вихопилися з рову й кинулись на козаків, що дерлись по схилу кавальєра, й почали тіснити чорноморців (С. Добровольський); Крізь вируючий натовп Оля пробивалася до каруселі. Її штовхали, відтісняли (Л. Юхвід); Німець натискає, набили його там, а він лізе, лізе... (Ю. Бедзик); Бійці не знали страху, насідали на ворога (І. Цюпа); Ось уже пішли до бою з вилами, сокирами, а ворог — стіною-муром налягає (Г. Косинка); — Чого ви так глотите? Почекайте трошки (Словник Б. Грінченка); Виступили з-за лиману З турками татари. Із Полісся шляхта лізе, А гетьман-попович Із-за Дніпра напирає (Т. Шевченко); Ломлять донці збиту з поля шляхту, до річки притискують... (Я. Качура).
Значення в інших словниках
- відтісняти — відтісня́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- відтісняти — -яю, -яєш, недок., відтіснити, -ню, -ниш, док., рідко. Те саме, що відтискувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відтісняти — ВІДТІСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що. Те саме, що відти́скувати 1. Царизм навмисне заселяв окраїни колонізаторськими елементами і відтісняв місцеві національні маси у гірші райони (П. Словник української мови у 20 томах
- відтісняти — відсува́ти (відтісня́ти) / відсу́нути (відтісни́ти) на за́дній (дру́гий) план що. Робити або вважати що-небудь менш важливим, другорядним, неістотним. Ніколи в нас не буде часу більше. Фразеологічний словник української мови
- відтісняти — ВІДТІСНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., рідко. Те саме, що відти́скувати 1. Крізь вируючий натовп Оля пробивалася до каруселі. Її штовхали, відтісняли (Юхвід, Оля, 1959, 190); Сторожа йде в прохід, одтіснивши Мартіана набік (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах