візита

ВІДВІ́ДУВАННЯ (прихід або приїзд до кого-небудь із метою провідати, погостювати), ВІДВІ́ДИНИ, ПРОВІ́ДИНИ, ВІЗИ́Т, ВІЗИ́ТА рідко, ВІЗИТА́ЦІЯ заст. (перев. офіційний або традиційний). Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками (П. Панч); Відвідини (М. Рильського) стали для нього (Вериківського) маленьким святом (Т. Масенко); До батьків приходив тільки в гості, на провідини (О. Копиленко); Візит доброї волі; Дядько був немало здивований з нашого візиту (І. Мар'яненко); Візита в Криворівню вийшла менш цікава, ніж хтось сподівався (Леся Українка). — Пор. гостюва́ння.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візита — візи́та іменник жіночого роду візит рідко Орфографічний словник української мови
  2. візита — Візи́та, ж.р. Візит, відвідини, гостина. Бесіду нашу перервала якась візита (Б., 1899, 35, 2); Рано ми трохи заспали, а хоть я і зібралася, то казали, що ми спізнимося до потягу, і я вже лишила ту візиту (Коб., Листи, 59, 368) // пол. wizyta, ж.р. Українська літературна мова на Буковині
  3. візита — Відвідини, гостина, сов. візит. Словник синонімів Караванського
  4. візита — -и, ж., рідко. Те саме, що візит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. візита — Відвідини, навідини, провідини, гостина, завітанка Словник чужослів Павло Штепа
  6. візита — ВІЗИ́ТА, и, ж., заст. Візит. Візита в Криворівну вийшла менш цікава, ніж хтось сподівався (Леся Українка); У Козоріжчука ми недовго барилися, бо то була візита надпрограмова (В. Самійленко); – Па-а-ане магістре! Як я втішена вашій візиті!... Словник української мови у 20 томах
  7. візита — візи́та візит, відвідини (Лучук) (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. візита — Візи́та, -ти, -ті; -зи́ти, -зи́т (фр. lа visite, iт. visita) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. візита — ВІЗИ́ТА, и, ж., рідко. Те саме, що візи́т. Візита в Криворівну вийшла менш цікава, ніж хтось сподівався (Л. Укр., V, 1956, 362); У Козоріжчука ми недовго барилися, бо то була візита надпрограмова (Сам., II, 1958, 399). Словник української мови в 11 томах