віс

I. БИК (самець корови); БУГА́Й (племінний бик); ВІЛ, КРУТОРО́ГІ мн., фольк. (кастрований бик, якого використовують як тяглову силу); ТУР (вимерлий дикий бик). В артільному дворі біля волярні Тимко побачив розлиганих биків (Григорій Тютюнник); Широким.. шляхом тягнеться валка чумацьких маж. Круторогі ступають поважно (В. Самійленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віс — віс іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови