вітровій
ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет., ЗЕФІ́Р, ПА́ВІТЕР рідше, БРИЗ (береговий морський); СУХОВІ́Й (сухий і гарячий); СТЕПОВИ́К (степовий), СТЕПНЯ́К рідше; ФЕН (сухий і теплий, що дме з гір у долину); БУРЕВІ́Й, БОРВІ́Й поет. (сильний); ПОЗЕ́МКА (ПОЗЕ́МОК) (низовий вітер узимку, що звичайно переносить сніг по землі); СІ́ВЕРКО діал., СІ́ВЕР діал. (холодний). Повзли по небу хмари і шумів вітер (М. Коцюбинський); Хитає віти теплий вітровій (В. Сосюра); Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило — вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т. Шевченко); Весняний легіт жене по небесній блакиті, як пух, легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Чи тобі замало, легковію, колихати в морі кораблі? (Н. Забіла); Як живчик, як жилка тривожна Прокреслиться павітер (М. Бажан); Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Л. Дмитерко); Зима.. розлютувалася буревіями та метелицями (В. Минко); Зранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- вітровій — вітрові́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вітровій — -ю, ч., поет. Сильний вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітровій — ВІТРОВІ́Й, ю, ч. 1. нар.-поет. Вітер. Ой зашуми, вітровію: “Що чувати, Де гриміли гаківниці та гармати?” (з народної пісні); Шумить осінній вітровій (В. Сосюра); Скажи ж мені, Дніпре, які вітровії Все кличуть тебе крізь степи і гаї? (М. Вінграновський). Словник української мови у 20 томах
- вітровій — див. вітер Словник синонімів Вусика
- вітровій — ВІТРОВІ́Й, ю, ч., поет. Сильний вітер. Шумить осінній вітровій (Сос., Солов. далі, 1957, 91); Молода черешня на подвір’ї гнулася на всі боки, та не було їй порятунку від вітровію (Донч., III, 1956, 37). Словник української мови в 11 томах