голій

ПЕРУКА́Р (майстер, який підстригає, завиває, фарбує і т. ін. волосся, голить чоловіків), СТРИЖІ́Й заст., жарт., ФРИЗЕ́Р діал.; ГОЛЯ́Р заст., ГОЛІ́Й заст., КАУФЕ́Р (КУАФЕР) заст. (майстер, який голив та підстригав чоловіків); ЦИРУ́ЛЬНИК заст., ЦИРУ́ЛИК заст., ЦИЛЮ́РНИК заст., ЦИЛЮ́РИК заст. (майстер, який голив чоловіків, а також виконував деякі найпростіші лікувальні процедури). Зачіска.. свідчила, що Теллер давно сидів у кріслі перукаря (Н. Рибак); Стриже стрижій чоловіка, достриг до вуха та й пита: — Чи тобі вуха треба? (приповідка); Дами з допомогою кріпосних фризерів його превосходительства поробили собі пишні зачіски (О. Полторацький); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі і свята, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Не минути білявим, як льон, Йосиповим кучерям гострої бритви голія (Панас Мирний); Цирульник, стрибаючи то ліворуч, то праворуч, підголював панські щоки і підправляв пишні невеличкі бачки (О. Іваненко); Військовий цирульник двічі пускав Сагайдачному кров (З. Тулуб); Може, до цирулика пішов (Мафтей) голитися (О. Кобилянська); (Гострохвостий:) Нашого брата цилюрника так розплодилось, що й не потовпишся (І. Нечуй-Левицький); Япид, цилюрик лазаретний, Був знахур в порошках нешпетний, Лічить Енея приступав (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голій — голі́й іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. голій — див. ГОЛЯР. Словник синонімів Караванського
  3. голій — -я, ч., заст., рідко. Те саме, що голяр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. голій — ГОЛІ́Й, я́, ч., заст., рідко. Те саме, що голя́р. Онисько бачив, що не минути білявим, як льон, Йосиповим кучерям гострої бритви голія (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. голій — ГОЛІ́Й, я́, ч., заст., рідко. Те саме, що голя́р. Онисько бачив, що не минути білявим, як льон, Йосиповим кучерям гострої бритви голія (Мирний, IV, 1955, 34). Словник української мови в 11 томах
  6. голій — Голій, -лія м. Брадобрей, цирюльникъ. Словник української мови Грінченка