гонча

ГОНЧА́К (мисливський собака), ГО́НЧИЙ, ГО́НЧА, ДО́ЙДА заст. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло: і заєць, і лисиця, і вовк (Остап Вишня); Тільки що вони поховались, як зашамкотіли кругом землянки гончі, гавкали, скавучали (О. Стороженко); Лис хвостом виляє, Як дуже Дойда налягає (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонча — го́нча іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гонча — -ої, ж. Те саме, що гончак. Великий тлумачний словник сучасної мови