гостюк
ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гостюк — гостю́к іменник чоловічого роду остюк Орфографічний словник української мови
- гостюк — див. остюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гостюк — ГОСТЮ́К, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що остю́к. Вернувшись з поля стомленим, я навіть без вечері, з гостюками на шиї, послався і ліг серед двору на возі, на снопах (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- гостюк — ГОСТЮ́К див. остю́к. Словник української мови в 11 томах