грація
КРАСУ́НЯ (вродлива дівчина, жінка), ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ рідше), КРАСУ́ХА розм., КРА́ЛЯ розм., ХОРОШУ́ЛЯ розм., КРАСА́ заст., КРАСУ́ЛЯ діал., КРАСОВИ́ЦЯ діал., ГРА́ЦІЯ поет. заст., БОГИ́НЯ поет. Якби зібрать красунь усіх віків, повз мене хай ідуть вони без краю, Марії я на них не проміняю, ні одній з них не вклониться мій спів (В. Сосюра); Це була звичайна собі дівчина, метка й моторна, ..не потвора, але ж і не вродливиця (О. Ільченко); В мене донечка красуха (Л. Глібов); На всю околицю краля (О. Стороженко); (Цокуль:) Ха-ха-ха! Найшов хорошулю! Та вона слаба, у неї либонь чорна болість (І. Карпенко-Карий); Краса несказанна була та цариця (Дніпрова Чайка); (Оксана:) Цебто я така красуля? (Горнов:) А то ж і ні? (М. Кропивницький); Що то вже за молодиця була красовиця! (Марко Вовчок); — Ти й так повинен би співать, як бог, коли ся грація перед тобою! (Леся Українка); Дріадам нічого робить Перед такою красотою, Перед богинею такою! (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- грація — гра́ція 1 іменник жіночого роду витонченість гра́ція 2 іменник жіночого роду, істота красуня Орфографічний словник української мови
- грація — -ї, ж. 1》 Витонченість, краса в позах, рухах. 2》 перен., поет., заст. Надзвичайно красива жінка; красуня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грація — Гожість Словник чужослів Павло Штепа
- грація — ГРА́ЦІЯ², ї, ж.: △ (1) Ве́ксельна гра́ція, фін. – установлена відстрочка сплати грошей за векселем після закінчення зазначеного у ньому терміну. У разі неспроможності оплати за векселем існує можливість надання вексельної грації (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- грація — Гра́ція, -ції, -цією; -ції, -цій (лат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грація — ГРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Витонченість, краса в позах, рухах. З великою грацією вона повертала голову, дивилась то на одну сережку, то на другу (Н.-Лев., IV, 1956, 186); Її грація, витончена постать будили загальний подив (Вільде, Сестри.., 1958, 106). 2. перен. Словник української мови в 11 томах